Оборотні кошти – це поняття, що означає сукупність предметів праці і фінансових ресурсів, що використовуються в циклах виробництва.

Їх сутність полягає в тому, що вони постійно переходять з матеріально-ціннісної форми в грошову і навпаки.

Що таке оборотні кошти

Оборотні кошти (ОС) застосовуються підприємством з метою здійснення певної діяльності на постійній основі.

Вони задіюються одночасно відразу в обігу і виробництві і змінюються на кожній стадії кругообігу:

1. Підготовчої (гроші стають формою матеріально-виробничих запасів — МПЗ).
2. Продуктивною (випускаються напівфабрикати і готові вироби, авансуються створювані товари).
3. Реалізаційною (відбувається перехід вартості товару в грошову форму).

Частина виручки, отриманої на третьому етапі, застосовується для відновлення авансованих активів, а сума, що залишилася, стає фінансовими накопиченнями.

Частина останніх спрямовується на підтримання поточного технологічного процесу, що відкриває можливість для запуску нового циклу виробництва, для якого буде актуальна та ж схема кругообігу.

Зверніть увагу: фактично ОС є відразу на всіх стадіях виробничого циклу і представлені у всіх можливих формах.

Склад оборотних коштів підприємства

Оборотні активи – це поєднання:

• наявних у підприємства МПЗ (термін їх служби складає до 1 року):
  • сировини;
  • основних (вони входять до складу кінцевих виробів) і допоміжних (що забезпечують нормальний хід процесу виробництва) матеріалів;
  • придбаних напівфабрикатів;
  • палива;
  • запчастин і т. д.
• незавершеного виробництва;
• запасів вже виготовлених (складських) товарів і відвантажених;
• витрат наступних періодів (сюди включають витрати за поточний період, які будуть гаситися в ході майбутніх циклів за рахунок собівартості);
• фінансів, які не були виплачені покупцями за отримані ними послуги, товари і сировину;
• грошей з каси та з рахунків підприємства.

Знаючи сутність ОС, можна зрозуміти, яка їхня структура, і виразити її через питоме значення кожного з елементів у загальній вартості активів.

Оборотні виробничі фонди

Оборотними виробничими фондами (НПФ) називають частина ОС, що складається з:

• сировинних компонентів;
• матеріалів;
• енергоресурсів.

При цьому враховуються складові, що застосовуються у процесі виробництва лише один раз і без залишку втілювані у кінцевому виробі.

Фонди обігу

Крім ВПФ існують фонди обігу (ФО), призначені для обслуговування реалізаційного процесу.

До ФО відносять:

• готові вироби (складські);
• відвантажені товари, плату за які покупець ще не надав;
• гроші, які фігурують у розрахунках.

Таким чином, ОС визначаються як фінанси організації, використовувані для створення ОПФ і ФО і одноразово застосовуються у виробничому процесі. Також вони переносять свою вартість на підсумкове виріб.

Як формуються оборотні кошти організації

Для формування оборотних активів організації застосовують власні, тимчасово залучені і позикові джерела. Класифікація ОС базується саме на цьому принципі.

Власні оборотні кошти

Якщо мова йде про державній організації, то постачальником власних оборотних засобів (СОС) для неї стають держава.

У випадку ж з акціонерними товариствами, організаціями міжгосподарського типу та іншими суб’єктами господарювання, формуванням СОС доводиться займатися самостійно.

До власних джерел ОС відносять стійкі пасиви:

• мінімальні заборгованості по зарплаті і борги органів соцзахисту за нарахуваннями на неї;
• резервні фінанси (якщо є), призначені для компенсації майбутніх витрат (виплати за відпускний період і ін);
• ремонтний фонд (якщо є);
• невитрачені залишки спеціалізованих фондів, що мають відношення до ОС.

Важливо, щоб СОС вистачало для покриття мінімальної потреби фірми в активах.

Залучені оборотні кошти

Розвивається фірма, погашає свої грошові зобов’язання, поступово починає потребувати нових активах.

Їх звичайний джерело – кредиторська заборгованість, або гроші, призначені для цільового фінансування (до того, як їх застосують за призначенням).

Підприємство може заборгувати:

• підрядникам, постачальникам;
• власним співробітникам;
• позабюджетним соцфондів;
• залежним відділенням.

Проте першочерговим варіант заборгованості кредитору – той, що формується при розрахунку з постачальником.

Позикові оборотні кошти

Позикові кошти (ЗС) – частина ОС, що використовуються підприємством. ЗС формуються при оформленні короткострокових банківських кредитів і у випадку використання залучених коштів.

Ці активи задовольняють потребу організації в грошах, що виникає з-за регулярного зміни їх обсягу. Найбільш значущі позикодавці для підприємств – банківські кредитори.

Аналіз оборотних коштів підприємства

Нормування – це спосіб визначення нормативів по кожному компоненту ОС і норм МПЗ (на основі даних про актуальної економічної обстановці), достатніх, щоб підприємство могло здійснювати свою діяльність безперервно.

Залежно від можливості його застосування, виділяють такі види ОС:

• нормовані (готовий товар і всі ОВФ);
• ненормовані (всі ФО, крім знаходиться на складах готової продукції).

Хоча друга група не нормується, її теж піддають аналізу і контролю, здійснюючи:

• вивчення змін у складі та структурі;
• виявлення базових джерел;
• розрахунок та оцінка ефективності застосування.

Необхідні для виконання перерахованих дій дані містяться у формах річного бухгалтерського звіту (баланс, прибутки і збитки, зміна капіталу тощо), а також в первинному бухгалтерському обліку.

Варто зазначити: у нормально функціонуючої фірми приплив грошей від поточної діяльності повинен перевищувати відтік активів, що інвестуються.

Методи списання оборотних активів на виробництво

Списання ОЗ у виробництво може здійснюватися чотирма різними способами.

Метод FIFO

Метод FIFO увазі, що списання ОС буде здійснюватися за ціною спочатку надійшли МПЗ. Їх справжня вартість при цьому не враховується.

Метод ФІФО грунтується на припущенні про те, що раніше вироблені чи придбані МПЗ будуть розпродані першими, а ті, які з’явилися пізніше – останніми.

Докладне роз’яснення порядку застосування цього способу міститься у п. 19 ПБО 5/01, затв. Наказом Міністерства фінансів Рф № 44н (від 09.06.2001).

Метод LIFO

За методом LIFO при списання МПЗ їх ціну прирівнюють до вартості об’єктів ОЗ, які останніми розмістили на складі. Порядок застосування ЛІФО був описаний у п. 20 ПБО 5/01. Але з 01.01.2015 даний документ перестав діяти у зв’язку з тим, що в бухгалтерському обліку метод LIFO не використовується.

Розрахунок по середньої собівартості

При використанні третього методу визначається середня собівартість окремих компонентів ОС та з урахуванням отриманих значень МПЗ списують у виробничий процес.

Цей спосіб застосовується на підприємствах РФ особливо широко. Всі роз’яснення з нього можна знайти у п. 18 ПБО 5/01.

Розрахунок за собівартістю кожної одиниці

Останній метод припускає, що одиниці МПЗ списують «поштучно». Це пов’язано з тим, що кожна з них застосовується в особливому порядку і має відмітний ознака (номер, штрих-код).

Часті приклади таких одиниць: дорогоцінні метали, ювелірні прикраси і т. д. Роз’яснення по даному методу наведено у п. 17 ПБО 5/01.

Визначення оптимальної величини оборотних коштів

Оптимальна величина ОЗ визначається як мінімально достатня.

Її точний розмір буде залежати:

• від вартості використаних матеріалів і сировини;
• від умов поставки МПЗ;
• кон’юнктури ринку в цілому;
• виробничої програми, розробленої фірмою.

При зміні будь-якого з перерахованих факторів, оптимальну суму ОС слід коригувати у відповідності з новими показниками.

Надлишок і недолік оборотних коштів — плюси і мінуси

Основний мінус надлишку ОС полягає в тому, що частина капіталу залишається бездіяльною і не використовується для отримання доходу.

Але в цьому явищі є і позитивні сторони:

1. Виробничий процес відбувається безперебійно.
2. Є страховий запас, що дозволяє не побоюватися збоїв у поставках.
3. Матеріальні запаси закуповуються у великих обсягах, що гарантує отримання додаткових знижок від постачальників і робить транспортування дешевше.
4. Є можливість завчасно придбати ресурси за меншу вартість, заощадивши при підвищенні цін.
5. Виплати постачальникам і податківцям перераховуються вчасно.

Однак, чим більше запасів, тим більше ймовірність, що вони зіпсуються. Крім того, зростає розмір майнового податку та інші витрати, пов’язані з утриманням МПЗ.

У випадку ж з вадами ОС:

• гальмується виробничий процес;
• не можна вчасно розрахуватися з постачальниками, а також виплатити податки і кредити;
• поставки можуть відбуватися несвоєчасно, що загрожує збоєм у виробництві.

Разом з тим, дефіцит ОС призводить до того, що прискорюється оборотність, МПЗ майже не псуються, а витрати на їх утримання помітно знижуються.

Оборотність та коефіцієнт оборотності

Ефективність використання оборотних коштів характеризують такі показники:

• оборотність – тривалість одного повного обороту, виражена в днях (tоб.);
• коефіцієнт оборотності – величина, що показує кількість повних оборотів, скоєних ОС за досліджуваний проміжок часу (Коб.).

Стандартна формула розрахунку Коб. (відношення річної виручки від реалізації до середньорічного залишку ОС) дозволяє дізнатися, скільки продукції було реалізовано на 1 карбованець оборотних коштів.

Визначення tоб. (через відношення досліджуваного періоду до Коб.) дозволяє здійснити дії щодо прискорення або уповільнення оборотності. У першому випадку підвищиться віддача від використання засобів, а в другому – ОС будуть заморожені або зовсім витягнуті з виробництва.

Кажучи простими словами, оборотні засоби виконують функції найважливіших компонентів госпдіяльності. При їх відсутності виробничий процес і реалізація товарів неможливі.

Від того, наскільки ефективно використовуються ОС, залежать результати економічної діяльності організації.