Оборотні кошти, поняття, склад власних оборотних коштів підприємства, нормовані і ненормовані оборотні засоби, аналіз, які стадії проходять, середньорічна вартість, показники

Оборотні виробничі фонди

Оборотними виробничими фондами (НПФ) називають частина ОС, що складається з:

  • сировинних компонентів;
  • матеріалів;
  • енергоресурсів.

При цьому враховуються складові, що застосовуються у процесі виробництва лише один раз і без залишку втілювані у кінцевому виробі.

Фонди обігу

Крім ВПФ існують фонди обігу (ФО), призначені для обслуговування реалізаційного процесу.

До ФО відносять:

  • готові вироби (складські);
  • відвантажені товари, плату за які покупець ще не надав;
  • гроші, які фігурують у розрахунках.

Таким чином, ОС визначаються як фінанси організації, використовувані для створення ОПФ і ФО і одноразово застосовуються у виробничому процесі. Також вони переносять свою вартість на підсумкове виріб.

Як формуються оборотні кошти організації

Для формування оборотних активів організації застосовують власні, тимчасово залучені і позикові джерела. Класифікація ОС базується саме на цьому принципі.

Власні оборотні кошти

Якщо мова йде про державній організації, то постачальником власних оборотних засобів (СОС) для неї стають держава.

У випадку ж з акціонерними товариствами, організаціями міжгосподарського типу та іншими суб’єктами господарювання, формуванням СОС доводиться займатися самостійно.

До власних джерел ОС відносять стійкі пасиви:

  • мінімальні заборгованості по зарплаті і борги органів соцзахисту за нарахуваннями на неї;
  • резервні фінанси (якщо є), призначені для компенсації майбутніх витрат (виплати за відпускний період і ін);
  • ремонтний фонд (якщо є);
  • невитрачені залишки спеціалізованих фондів, що мають відношення до ОС.
Дивіться також:  Постійні витрати – що це таке: приклади тимчасових і постійних у фірмі і на виробництві

Важливо, щоб СОС вистачало для покриття мінімальної потреби фірми в активах.

Залучені оборотні кошти

Розвивається фірма, погашає свої грошові зобов’язання, поступово починає потребувати нових активах.

Їх звичайний джерело – кредиторська заборгованість, або гроші, призначені для цільового фінансування (до того, як їх застосують за призначенням).

Підприємство може заборгувати:

  • підрядникам, постачальникам;
  • власним співробітникам;
  • позабюджетним соцфондів;
  • залежним відділенням.

Проте першочерговим варіант заборгованості кредитору – той, що формується при розрахунку з постачальником.

Позикові оборотні кошти

Позикові кошти (ЗС) – частина ОС, що використовуються підприємством. ЗС формуються при оформленні короткострокових банківських кредитів і у випадку використання залучених коштів.

Ці активи задовольняють потребу організації в грошах, що виникає з-за регулярного зміни їх обсягу. Найбільш значущі позикодавці для підприємств – банківські кредитори.

Сторінка: 1 2 3 4 5 6 7