Собівартість продукції це простими словами, види, калькуляція собівартості реалізованої продукції на виробництві, приклад та аналіз розрахунку фактичної, цехової, комерційної собівартості

Собівартість продукції — це показник, який виражається у вигляді грошей, що витрати на ту чи іншу продукцію. Собівартість буває декількох видів.

Це поняття дуже важливо для визначення кількості витрат на реалізовану продукцію виробництва. Допомагає контролювати процес прибутку та витрат підприємства.

Що таке собівартість продукції простими словами

Витрати на реалізацію та виробництво товарів і послуг називаються собівартістю.

Іншими словами, ті грошові кошти, які виробник витрачає на них, визначають характер прибутків і витрат.

При цьому вартісна оцінка даних товарів і послуг визначається кількістю витрат на сировину, матеріали, трудові та інші ресурси, які зумовлюють реалізацію і виробництво даної групи продукції.

Типи собівартості

В залежності від різних рівнів виробничої структури, собівартість підрозділяється на типи:

  1. Повна або середня, яка складається з виробництва, плюс комерційні витрати.
  2. Гранична, під якою маються на увазі витрати на конкретний вид продукції та послуг.

Існує спеціальний економічний документ, в якому зазначено всі поняття і терміни. У ньому говориться, що в собівартість продукції, незалежно від її типу, входять не тільки матеріальні витрати, але також і оплата трудових ресурсів, амортизації, а також деякі відрахування на соціальні потреби та інші витрати.

Види собівартості

В залежності від витрат виробництва, виділяють декілька видів собівартості продукції:

  • цехова, що включає в себе всі витрати на підприємстві;
  • виробнича, яка показує витрати на виробництві;
  • повна або як її ще називають комерційна, яка складається з виробничої собівартості і позавиробничих витрат;
  • общехозяйственная, яка складається з усіх господарських потреб і витрат.

Класифікація витрат розраховується за результатами різних показників.

Фактична і нормативна собівартість

Існує таке поняття, як фактична собівартість. Вона повинна розраховуватися ще до того, як почалося виробництво. Складається з розрахунку на матеріали, трудові ресурси, надані послуги та інші витрати.

Нормативна собівартість зазвичай звіряється з фактичної наприкінці звітного періоду. У зв’язку з цими показниками, в результаті аналізу виділяють відхилення від норми і плану, здійснюють розрахунок економії або перерахунки.

Структура собівартості продукції

Дане поняття не статично.

Приклад структури собівартості

Воно визначається плановими показниками:

  • одиницями кожного з об’єктів у масі витрат;
  • співвідношенням людських ресурсів та уречевленої праці;
  • співвідношенням показників заробітних плат постійних і змінних.

Крім того, важливо враховувати те, що структура видозмінюється і повинна піддаватися постійному аналізу, щоб запобігти витрати виробництва.

Фактори, що впливають на собівартість

Структура знаходиться в постійному русі та її динаміка зумовлюється кількома чинниками:

  1. На неї впливає, в першу чергу, специфіка підприємства. Є такі фірми, в яких більша частина витрат припадає на витрати матеріалів, а є такі, в яких основною частиною є витрати на організацію або видачу заробітної плати співробітникам.
  2. Також важливим чинником є чинник прискорення процесу. Сучасні технології дозволяють прискорити процес виробництва тих чи інших товарів. Тому цей чинник важливий, незалежно від виду виробничого процесу.
  3. Місцезнаходження підприємства має значну роль у розрахунку вартості продукції. Так, наприклад, у столиці вартість послуг і товарів трохи вище, ніж у регіонах.
  4. Інфляція має вирішальну роль, особливо якщо у вартість товарів або послуг входить закордонну сировину.

Фактори можуть впливати як окремо, так і спільно.

Формування собівартості продукції

Даний фактор має велике значення для споживання цінностей матеріального характеру.

При формуванні приділяється велика увага не тільки видаткової частини по закупівлях сировини, витрат на видачу заробітної плати, але також звертається увага і на інші чинники. До них обов’язково відносяться витрати на оподаткування, соціальні потреби.

Для прийняття правильного управлінського рішення обов’язково слід враховувати і те, наскільки затребувана буде дана послуга або продукція. Від цього також залежить ціна готового виробу і його собівартості.

Витрати виробництва та їх класифікація

Витрати виробництва мають велике значення для будь-якого підприємства. Дані обліку витрат обов’язково піддаються постійному контролю, щоб не було завдано шкоди і збитків підприємства.

Вони поділяються на види:

  1. Прямі витрати включають вартість продукції, при цьому калькуляція обчислюється залежно від кількості створених виробів.
  2. Непрямі — ті, які були сформовані поза залежності від кількості вироблених виробів, незалежно від ціни товару і сировини.
  3. Релевантні — особливо значимі для підприємства витрати майбутнього періоду, при цьому вони видозмінюються в залежності від прийнятих рішень.
  4. Нерелевантні — ті, які не занадто значимі для фірми.
  5. Постійні — такі, які формуються постійно, незалежно від пори року чи інших факторів.
  6. Змінні — такі, які залежать від певних факторів і можуть змінюватися з плином часу.

Слід врахувати: в залежності від часу, витрати також поділяються на тимчасові і постійні. Цей фактор враховується при розрахунку виробничих витрат.

Крім цього, слід зазначити, що існує якась формула, що дозволяє оцінити ризики і кількість витрат.

Як розрахувати собівартість — основні методи розрахунку

Даний показник можна розрахувати декількома методами:

  1. Позамовний метод — формується в компаніях з великим обсягом випуску продукції. При цьому обов’язково вести уніфіковані документи — калькуляційні картки та інше. Обладнання використовується універсальне. Метод передбачає облік вартості товарів перед безпосередньою їх оплатою.
  2. Попередільний метод — дана методика застосовується при виробництві одного або декількох типів продукції. При цьому можуть випускатися як великі, так і малі її обсяги. Розрахунок ведеться по кожному об’єкту.
  3. Директ-костинг — в перекладі означає «прямі витрати». У розрахунок включаються тільки змінні витрати, постійні витрати відносяться на прибуток і збитки.
  4. Попроцесний метод — застосовується найчастіше при масовому характері виробництва. Дуже широко використовується в транспортній та добувної промисловості. Калькулюється в результаті підрахунку середньої кількості витрат на весь обсяг продукції.

Як порахувати собівартість

Для підрахунку цього показника важливо знати вартість кожної одиниці продукції. Відрізок часу може бути як невеликим, у вигляді місяця, так і більш тривалим, наприклад, рік.

Варто враховувати норми продуктивності, витрати на трудові ресурси, енергію та інші характеристики.

Щоб скласти оптимальну калькуляцію, необхідно заздалегідь розрахувати норми виконання робіт. При цьому всі показники можуть змінюватися з плином часу.

Приклад розрахунку собівартості продукції на виробництві

Для наочності наведемо приклад розрахунку собівартості тканини на заводі на 1000 м та обчислення відпускної ціни за 1 м тканини.

Є дані:

  • сировинні ресурси – 5000 р.;
  • електроенергія – 2000 р.;
  • зарплата— 4000 р.;
  • перекази в фонди на заробітну плату – 40%;
  • загальні господарські витрати – 20% від зарплати;
  • загальновиробничі витрати – 10% від грошової винагороди основних робочих;
  • витрати по відвантаженню і упаковці – 5% до загальновиробничих витрат на 1000 м тканини;
  • рентабельність — 15%.

Необхідно визначити, скільки було витрачено.

Розрахунки:

  1. (5000 х 40) / 100 = 2000 р. – переведено в фонди;
  2. (4000 х 10) / 100 = 400 р. — общепроизводстенные витрати;
  3. (4000 х 20) / 100 = 800 р. — загальні господарські витрати.

Виробнича собівартість для виготовлення 1000 м тканини вважається таким чином:

5000 + 2000 + 4000 + 2000 + 400 + 800 = 14200 руб.

Витрати із збуту:

(14200 х 5) / 100 = 710 рублів.

Отже, повна собівартість 1000 м тканини вважається таким чином:

14200 + 710 = 14910 руб.

Відповідно, повна собівартість 1 м тканини буде дорівнює 14 р. 20 коп.

Відпускна ціна тканини за 1 м з урахуванням рентабельності підприємства складе:

14,2 + ((14,2 х 15) / 100) = 16.33 руб.

Націнка підприємства становить:

(14.2 х 15) / 100 = 2.13 рублів.

Як знизити показник собівартості

Такий показник можна знизити кількома способами. Найбільш часто зустрічається — зниження витрат на сировину.

Можна спробувати знайти більш дешеві матеріали для виробництва, купувати заздалегідь великі обсяги, що знизить показник в майбутньому.

Чим краще сформований на підприємстві облік всіх витрат, тим менше буде даний показник. Важливо постійно йти в ногу з часом і використовувати сучасні технології, які значно скорочують витрати на великі частини виробництва.

Цей показник дуже важливий для будь-якого підприємства. Чим відповідальніше підійти до його розрахунку, тим більше можна заощадити на витратах і витратах. При розрахунку слід використовувати універсальні формули бухгалтерського обліку, які можна знайти в спеціалізованій літературі.