Прибуток підприємства розраховується як різниця між виручкою від реалізації продукції (робіт, послуг) і її собівартістю. Собівартість продукції — це витрати на їх випуск та реалізацію, виражені в грошовому еквіваленті. Вона відображає ефективність діяльності підприємства, дозволяє постатейно аналізувати витрати і прогнозувати майбутній фінансовий результат.

Що входить у фактичну собівартість

Підприємства та організації, що займаються реалізацією товарів і послуг, періодично підводять підсумок своєї економічної діяльності і розраховують прибуток. Підрахунок фактичних витрат може бути щомісячним або щоденним, якщо за даний період можливо підрахувати випуск і витрати. Але як визначити фактичну собівартість на сільськогосподарських і тваринницьких підприємствах, у яких виробничий цикл триває календарний рік і більше? Вони мають можливість виводити прибуток тільки за плановою собівартістю.

Щоб знайти планову собівартість, необхідно підрахувати гранично допустимі витрати підприємства на виготовлення продукції.

Фактичні витрати включають в себе:

• 

  Вартість сировини і матеріалів, які безпосередньо беруть участь у процесі виробництва за ціною, сформованою з урахуванням витрат по доставці і зберіганню.

• Вартість напівфабрикатів і незавершеного виробництва на кінець розрахункового періоду.
• Амортизація виробничих фондів.
• Опалення.
• Електроенергія.
• Вода та водовідведення.
• Транспортні витрати.
• ПММ.
• Заробітна плата.
• Податки і збори, що відносяться до витрат від реалізації.
• Недостачі в межах норм природного убутку, брак на виробництві, збитки від браку і простоїв.
• Інші витрати на управління та обслуговування виробничого процесу (витрати на відрядження, відпускні, допомоги через травми на виробництві, витрати майбутніх періодів).

Собівартість послуг складається аналогічним чином, але кінцевим продуктом в даному випадку буде вважатися реалізоване кількість кіловат, кубометрів, кілометрів тонн.

Класифікація витрат

Собівартість продукції є основним показником результатів господарської діяльності організації. Чим менша собівартість продукції, тим вищий прибуток і рентабельність, ефективніше використовуються трудові резерви, основні фонди та матеріальні цінності, тим дешевше виробництво і нижче ринкова ціна продукту.

Витрати на підприємстві можуть бути згруповані на:

• Прямі і непрямі. Ставлення до тієї чи іншої групи відрегульовано статтями податкового кодексу.
• Постійні і змінні. Постійні — витрати, які не залежать від обсягів виробництва або продажів, наприклад, погодинна заробітна плата і відрахування, змінні — витрати на сировину і відрядну оплату праці.

Статті витрат приймаються в податковому обліку по фактичній сумі або рівномірними частинами в залежності від затвердженої облікової політики. У собівартість слід включати витрати, фактично здійснені звітний період та нараховані.

Види собівартості

Залежно від аналізованого об’єкта собівартість може бути:

• 

  Цехова. На підприємствах з високим рівнем впровадження інформаційних технологій можливий розрахунок витрат на кожній окремій ділянці.

• Виробнича. Для розрахунку приймаються витрати підприємства: вартість сировини, напівфабрикатів, послуг, заробітна плата і відрахування в фонди працівників, безпосередньо зайнятих у технологічному процесі, витрати на обслуговування і управління виробництвом, амортизація верстатів, обладнання, будівель.
• Общехозяйственная. В окрему групу виділяються не є прямими загальногосподарські витрати на організацію та управління.
• Повна. Підсумкова сума всіх витрат, що приймається для розрахунку прибутку і рентабельності роботи організації, а також для ціноутворення, буде називатися повною виробничою собівартістю.

Розрахунок витрат на одиницю продукції

Наприкінці звітного періоду, коли підведений підсумок по випуску і реалізації продукції, оприбутковані усі матеріали, прийняті до нарахування витрати на послуги, розрахована заробітна плата, нарахована амортизація і податки, здійснюється розрахунок собівартості продукції на виробництві.

Приклад excel зразок у вигляді таблиці містить повну інформацію про суму отриманої виручки, вироблених витратах і фінансовому результаті. Знаючи суму витрат на виробництво та кількість продукції, можна розрахувати фактичну цехову, виробничу, общехозяйственную або повну собівартість кожної одиниці виробу, тобто скласти калькуляцію. Калькуляція — це розподіл витрат на одиниці або групи аналізованих об’єктів. Володіючи знаннями програми, скласти її самостійно не представляє особливої праці. Достатньо буде тільки ввести необхідні формули.

По вертикалі — асортимент вироблюваних виробів, по горизонталі — кількість, ціна за одиницю виробу і статті витрат.

Розрізняють два види обліку собівартості продукції:

• Повний — для калькулювання приймаються вся сума витрат підприємства.
• Усічений — враховуються тільки змінні витрати. Постійна частина загальновиробничих та інших витрат списують на зменшення прибутку без розподілу на випущену продукцію.

Методи калькулювання

В залежності від характеру робіт і діяльності підприємства калькуляція може складатися різними методами.

1. 

   На підприємствах, де виробляється тільки один вид продукції, відсутнє незавершене виробництво і запаси на складі, застосовується прямий метод калькулювання.

2. Простий двоступеневий метод дозволяє калькулювати на першій ступені витрати на виробництво, а потім віднести на продукцію або послуги, що залишилися невиробничі загальногосподарські витрати. Сума двох відносин буде становити повну собівартість на одиницю продукції.
3. Позамовний метод використовується на виробництвах, де витрати групуються позаказно. Розраховується позамовними методом калькуляція, наприклад, на ткацьких або швейних фабриках, у будівництві оборонних підприємствах.
4. Попередільний метод, відповідно, передбачає калькулювання по кожному переділу або виробничої ділянки, тобто не за видами продукції, а по кожній стадії її виробництва.

Організація обліку витрат на підприємстві

З методом складання калькуляції і розподілом витрат допомагає визначатися організація обліку витрат на підприємстві.

За обліком витрат на підприємстві відповідає бухгалтерія. Бухгалтер кожної ділянки займається реєстрацією вироблених витрат, нарахуванням заробітної плати та відрахувань від неї в фонди, нарахуванням амортизації, податків, обліком наданих і прийнятих послуг, випущеної і реалізованої продукції. У процесі роботи відбувається аналіз і групування витрат на матеріальні та інші, пов’язані з реалізацією продукції позареалізаційні, на прямі і непрямі.

Вся інформація накопичується у бухгалтера — калькулятора. У його функції входить складання калькуляції одним з перерахованих методів і розрахунок кінцевого результату роботи підприємства.

Облік витрат для калькулювання здійснюється у спеціальних бухгалтерських програмах. Облік витрат вручну практично вже не застосовується ніде. Якщо організація, підприємство або приватна особа не має ліцензії на програмне забезпечення, існують безкоштовно онлайн-методики, як порахувати собівартість товару. Досить ввести суми вироблених витрат і кількості готової продукції. Закладена формула дозволяє одним кліком зробити розподіл калькуляційних витрат і обчислити прибуток і рентабельність.

Ціноутворення в організації

Сума витрат на одиницю продукції є головним ціноутворюючим чинником. Ціна реалізації товару повинна перекривати витрати виробництва і приносити прибуток.

W = C + V + M,

де W — товару;

С — постійні витрати;

V — змінні;

M — додаткова вартість.

Додаткова вартість або прибуток планується в залежності від попиту, пропозиції продукції та максимально можливим реалізаційної вартості. Обсяг продажів, у свою чергу, впливає на собівартість — чим більше реалізація, тим нижче собівартість, якщо знижується реалізація і товар залежується на складі, то витрати зростають.

Для підприємства достовірна інформація про структурі собівартості має велике значення — воно отримує можливість керувати своїми витратами, обсягами реалізації, станом основних засобів, оптимізувати ціни й прогнозувати економічні наслідки різних ситуацій, що вигідно не тільки виробника, але і всьому суспільству.