Розділ 8

У місті всі міркували про покупки Чичикова. Намагалися прорахувати його достаток, визнавали, що він багатий. Чиновники намагалися прорахувати, чи вигідно купувати мужиків на переселення, будь селян купив поміщик. Чиновники лаяли мужиків, шкодували Чичикова, який мав перевезти таку силу-силенну народу. Йшли прорахунки щодо можливого бунту. Деякі стали давати Павлові Івановичу поради, пропонували конвоювати процесію, але Чичиков заспокоював, кажучи, що купив мужиків смирних, спокійних і приголосних на виїзд. Особливе ставлення викликав Чичиков дами міста N. Як тільки вони прорахували його мільйони, він став їм цікавий. Павло Іванович помітив нове незвичайне увагу до себе. В один із днів він знайшов у себе на столі лист від дами. Вона кликала його виїхати з міста у пустелю, від відчаю завершувала послання віршами про смерть птиці. Лист був анонімним, Чичикову дуже захотілося розгадати автора. У губернатора – бал. На ньому з’являється герой оповідання. До нього звернені погляди всіх гостей. Радість на обличчях була у всіх. Чичиков намагався вирахувати, хто була посланниця листи до нього. Дами виявляли до нього інтерес, шукали в ньому привабливі риси. Павло так захопився розмовами з дамами, що забув про пристойність – підійти, представитися господині балу. Губернаторша сама підійшла до нього. Чичиков повернувся до неї і вже готувався вимовити якусь фразу, як осікся. Перед ним стояли дві жінка. Одна з них – блондинка, зачарувала його на дорозі, коли він повертався від Ноздрева. Чичиков був збентежений. Губернаторша представила йому дочку. Павло Іванович спробував викрутитися, але у нього це не дуже вдавалося. Дами намагалися відвернути його, але у них нічого не виходило. Чичиков намагається привернути до себе увагу дочки, але він їй не цікавий. Жінки стали показувати, що вони не задоволені такою поведінкою, але Чичиков нічого не міг з собою вдіяти. Він намагався зачарувати прекрасну блондинку. У цей момент на балу з’явився Ноздрев. Він почав голосно кричати і розпитувати у Чичикова про мертвих душах. Звернувся з промовою до губернатора. Його слова привели в замішання всіх. Його промови були схожі на божевільні. Гості почали переглядатися, Чичиков помітив злі вогники в очах дам. Збентеження минулося, слова Ноздрева одні прийняли за неправда, дурість, наговір. Павло вирішив поскаржитися на здоров’я. Його заспокоювали, кажучи, що скандаліста Ноздрева вже вивели, але Чичикову не ставало спокійніше.

У цей час у місті сталося подія, яка ще більше посилило неприємності героя. В’їхав екіпаж, схожа на кавун. Жінка, що вийшла їх вози, – поміщиця Коробочка. Вона довго мучилася від думки, що помилилася в угоді, вирішила їхати в місто, дізнатися, за якою ціною продаються мертві душі тут. Її розмова автор не передає, а от, до чого він привів легко довідатися з наступної глави.