Освіта і виховання

Маленький Кутузов виявився досить здібним дитиною, а його батьки з властивим їм військовим підходом взялися за підготовку дитини до військової кар’єри. До семирічного віку Михайло проходив навчання на дому, до якого було залучено досить велика кількість вчителів.

Після завершення навчання на дому, Кутузов відправився на навчання до закладу, що на сьогоднішній день носить назву Військово-космічної академії ім. Можайського.

Хороша підготовка дозволила майбутньому полководцеві освоїти трирічний курс за один рік. В здатному молодому людині бачили перспективу, і офіцери активно допомагали його просуванню по службі.

Військова служба

Завдяки підтримці батька і викладачів-офіцерів, Михайло Іларіонович отримує документ про закінчення академії (атестат зрілості) вже в 1761 році. На той момент Кутузов приймає рішення не вирушати в ряди діючої армії, а залишитися в рідній альма-матер, де майбутній полководець займається викладанням точних наук (математичних дисциплін).

Далі доля зводить Кутузова з герцогом Петером Серпнем Гольштейн-Бекским, у якого той проходить службу в чині флігель-ад’ютанта. Фактично Михайло Іларіонович займається канцелярською роботою, в якій він, одначе, виявляє намагання та старанність. За це до 1762 Кутузову присвоюють капітанське звання.

Крутий поворот у військовій кар’єрі великого полководця стався після його знайомства з Суворовим, який призначає Михайла командувати в роту Астраханського 12-го гренадерського полку. Через цей полк пройшло багато відомих військових діячів: Мещерський, Багратіон, Левашев та інші.

1764 рік для Кутузова ознаменувався тим, що він подався у Польщу керувати військами у військовій кампанії проти збройних сил Барської конфедерації. Саме під час цих невеликих військових сутичок і проявився талант полководця Михайла Іларіоновича, якому вдавалося придумувати вдалі стратегії і здобувати перемоги в умовах перевищує чисельності противника. Він був нагороджений орденом Святого Георгія 4 класу.

Далі Кутузов залишає військові справи, щоб зайнятися роботою над новим збірником законів, які були розроблені ще за Олексія Михайловича. Цій роботі, що мала місце в 1767 році, Михайло Іларіонович зобов’язаний своїм знанням французької, німецької та мертвого латинського.