Кутузов Михайло Іларіонович коротка біографія, цікаві факти, чим знаменитий фельдмаршал, роль Кутузова у війні 1812 року, поранення, історичний портрет

Відповідаючи на питання про відомих російських полководців, приблизно половина всіх людей завжди називають ім’я Михайла Іларіоновича Кутузова, коротка біографія якого сповнена славними перемогами і тріумфами.

Будучи продовжувачем традицій військової справи, які були впроваджені імператором Петром Першим, генералами Рум’янцевим і Суворовим – Михайло Іларіонович привніс у військову науку чимало нового.

Під його командуванням було здобуто чимало перемог, які прославили Російську Імперію на міжнародній арені.

М. В. Кутузов — основні факти з життя

Великий полководець (роки життя 1745 — 1813) народився в Петербурзі до 1745 році, походить з дворянської сім’ї, яка займалася військовим справою. Собою був ставний, високого зросту. Військову освіту їм було придбано в артилерійському училищі, з чого почалася його служба в астраханському піхотному формуванні (з 1761 року).

Знаменитий історичний портрет був зроблений у кітелі фельдмаршала Румянцева.

У період з 1792 року Михайло Іларіонович брав участь з обов’язку служби в наступних військових кампаніях:

  • військові маневри в Польщі, які проходили з 1764 по 1765;
  • війна між Російською Імперією і Туреччиною, що розгорнулася в період 1768-1774 рр.;
  • друга війна між Туреччиною і Росією, що пройшла з 1787 по 1791 роки;
  • у 1805 командував підрозділами, які організували військову кампанію проти Наполеона I в Австрії.

Крім цього, основною заслугою полководця є його грамотне командування, що зробило можливим повністю розбити ворога. Смерть наздогнала Михайла Іларіоновича в Польщі в 1813 році після перенесеного тяжкого захворювання.

Дитинство і юність

Датою народження М. І. Кутузова прийнято вважати 5 вересня 1747 року (або 16 вересня за новим стилем). Біографія дитини почалася в дворянській родині, батько і мати були продовжувачами дворянських родів Петербурга, які займалися військовою справою.

Батьки робили для дітей все для просування по службі. За інформацією істориків, Михайло був не єдиною дитиною в сім’ї, а у нього був брат Семен, який страждав психічним захворюванням з-за чого батьки приховували його до кінця життя.

Майбутнє молодого Кутузова було визначено ще задовго до його народження, тому вже з малих років батьки робили упор на домашньому навчанні, приділяючи підвищену увагу наук, які могли б стати в нагоді при вивченні військової справи.

Очікуваним продовженням навчання було надходження Михайла Іларіоновича у 1759 році в Артилерійську та інженерну дворянську школу, де він продемонстрував гострий розум, спостережливість і здатність до навчання.

Всі ці якості дозволили майбутньому полководцеві знайти собі підтримку та забезпечити просування по військовій службі.

Батьки

Батька полководця звали Іларіон Матвійович Кутузов, він був теж досить відомою людиною, що почав свою військову службу ще за імператора Петра I. своє Навчання він проходив у Військово-інженерному училищі, після чого продовжив службу в Інженерному корпусі Імператорських військ.

Найбільш відома заслуга Іларіона Матвійовича – участь у будівництві каналу Грибоєдова в Санкт-Петербурзі. Заслуга Кутузова в тому, що саме він розробив макет цього каналу. Вже при Катерині Великій Кутузову-старшому була дарована золота табакерка в нагороду за його участь у будівництві.

Що стосується військових подвигів, то Іларіон Матвійович брав участь у російсько-турецькій кампанії 1768-1774 рр. Збережених даних про подвиги на полі бою немає, однак за спогадами сучасників Кутузов-старший проявив себе в бою хоробрий і грамотний командир.

Дані про походження прізвища на сьогоднішній день суперечливі і за різними джерелами неможливо точно з’ясувати справжню інформацію.

Дані про матір полководця, Ганні Илларионовне Бедринській, збереглося в оповіданнях мало. Відомо, що вона походила з дворянського роду Бедринских, відомих своїми ратними подвигами.

Освіта і виховання

Маленький Кутузов виявився досить здібним дитиною, а його батьки з властивим їм військовим підходом взялися за підготовку дитини до військової кар’єри. До семирічного віку Михайло проходив навчання на дому, до якого було залучено досить велика кількість вчителів.

Після завершення навчання на дому, Кутузов відправився на навчання до закладу, що на сьогоднішній день носить назву Військово-космічної академії ім. Можайського.

Хороша підготовка дозволила майбутньому полководцеві освоїти трирічний курс за один рік. В здатному молодому людині бачили перспективу, і офіцери активно допомагали його просуванню по службі.

Військова служба

Завдяки підтримці батька і викладачів-офіцерів, Михайло Іларіонович отримує документ про закінчення академії (атестат зрілості) вже в 1761 році. На той момент Кутузов приймає рішення не вирушати в ряди діючої армії, а залишитися в рідній альма-матер, де майбутній полководець займається викладанням точних наук (математичних дисциплін).

Далі доля зводить Кутузова з герцогом Петером Серпнем Гольштейн-Бекским, у якого той проходить службу в чині флігель-ад’ютанта. Фактично Михайло Іларіонович займається канцелярською роботою, в якій він, одначе, виявляє намагання та старанність. За це до 1762 Кутузову присвоюють капітанське звання.

Крутий поворот у військовій кар’єрі великого полководця стався після його знайомства з Суворовим, який призначає Михайла командувати в роту Астраханського 12-го гренадерського полку. Через цей полк пройшло багато відомих військових діячів: Мещерський, Багратіон, Левашев та інші.

1764 рік для Кутузова ознаменувався тим, що він подався у Польщу керувати військами у військовій кампанії проти збройних сил Барської конфедерації. Саме під час цих невеликих військових сутичок і проявився талант полководця Михайла Іларіоновича, якому вдавалося придумувати вдалі стратегії і здобувати перемоги в умовах перевищує чисельності противника. Він був нагороджений орденом Святого Георгія 4 класу.

Далі Кутузов залишає військові справи, щоб зайнятися роботою над новим збірником законів, які були розроблені ще за Олексія Михайловича. Цій роботі, що мала місце в 1767 році, Михайло Іларіонович зобов’язаний своїм знанням французької, німецької та мертвого латинського.

Російсько-Турецька війна

Армійські кампанії Російської імперії проти Османської – це період, коли доля Михайла Іларіоновича дала йому шанс проявити свій талант воєначальник. Саме там Кутузов набрався досвіду і проявив свою майстерність у стратегічному керівництві діючими військами.

До 1774 році перед Кутузовим було поставлене бойове завдання по обороні Криму від турецьких загонів, саме тоді він отримав поранення у скроню, після чого втратив око. Спочатку лікарі навіть не вірили, що Кутузов зможе вижити після такого поранення, однак молодий організм мобілізував сили, і Михайло Іларіонович одужав. На пам’ять про ті події Кутузову залишився пошкоджене око.

Після повернення на службу в 1776 р., Михайло Іларіонович займається розвитком кавалерійських полків поблизу Азова. Звідти до 1783 р. був переведений в Маріуполь, де призначений командувачем легкоконного формування. Активні дії в Криму (1784), пов’язані з нейтралізацією бунту, знову сприяють просуванню по службі, відкриваючи Кутузову дорогу до звання генерал-майора.

Облога Очакова

Друга війна з Османською імперією застає Михайла Іларіоновича біля кордону вздовж річки Буг. Під час цієї кампанії сталося кілька важливих битв, які прославили знаменитого полководця:

  • 12 жовтня 1787 р. проявляє себе в битві біля Кінбурна, де йому вдається знищити п’ять тисяч турецьких військ;
  • серпень 1788 р. при облозі Очакова знаменується повторним пораненням в голову;
  • 28 вересня 1788 р. з окремим корпусом воював і бере Аккерман;
  • у грудні 1790 талант полководця Кутузова проявився при взятті фортеці Ізмаїл.

Російсько-турецька кампанія завершилася діями по обороні Ізмаїла від турецьких військ. Під час цих дій Кутузов повністю розгромив 23 тисячі турків. Він прославився і за це був представлений до нагороди орденом Святого Георгія II ступеня.

Служба у Кримській армії

Відправкою в Крим Кутузов зобов’язаний фельдмаршалу Рум’янцеву. За розповідями сучасників, Михайло Іларіонович мав необережність передражнити Румянцева, після чого той віддав наказ про переведення.

Кримська служба, зокрема військова кампанія проти Османської імперії (1768-1774), ознаменувалася важким пораненням, яке спричинило за собою часткову сліпоту на праве око.

Під час своєї кримської служби Кутузов отримує поранення, і на цей раз знову в голову. Ці події відбулися в 1788 році під час штурму фортеці Очаків.

Війна з Наполеоном 1805 р.

У період з 1801 р. указом імператриці Кутузова призначають генерал-губернатором Петербурга. На цій посаді він залишається до 1802 року, коли починається війна з Наполеоном.

Аустерлицкое бій

До 1805 році Михайло Іларіонович отримує призначення головнокомандуючого армії Російської Імперії. Його стратегічне мислення і талант головнокомандувача дозволили уникнути величезних втрат після розгромної поразки з’єднаної російсько-прусської армії під Аустерлицом.

Далі послідувала перемога при Кремесе, однак, впавши в немилість Олександра Першого, Михайло Іларіонович був переведений на період 1809-1811 рр. у Вільно на посаду військового губернатора.

Війна 1812 р

Подіям 12-го року передували військові успіхи Кутузова в російсько-турецькій війні. Тоді Михайлом Іларіоновичем було завдано нищівної поразки Османської імперії, що закінчилося капітуляцією останніх та укладенням вигідного Бухарестського миру.

Бородинська битва

Після інтервенції французьких військ на територію Російської Імперії, Кутузова обирають военноначальником об’єднаного Петербурзького і Московського ополчення. Найголовніше, що під тиском громадської думки імператор Олександр Перший замінює на посаді генералісимуса Барклая де Толі Кутузовим.

Роль у війні 1812 р. полягає в тому, що знаменитим маневром Михайла Іларіоновича стало залишення Москви французьким військам, що допомогло зберегти сили, взяти підкріплення і практично повністю знищити війська Наполеона.

В цей же час провів Бородинська битва. За ці подвиги йому пожалували титул ясновельможного князя Смоленського.

Смерть генерала Кутузова

Смерть наздогнала великого полководця в період закордонного походу російських військ, які гнали залишки армії Наполеона. До січня 1813 р. у містечку Бунцлау після нетривалої хвороби, викликаної застудою, Михайло Іларіонович Кутузов помер.

Труну з прахом Михайла Іларіоновича був привезений в Казанський собор у Санкт-Петербурзі, де був похований.

Цікаві факти про Кутузова

Серед незвичайних фактів, які виділяють у житті відомого полководця особливо цікаві такі:

  1. Суперечки викликає дата народження великого полководця. Історики називають іншу дату – 1743 рік. За однією з версій, це зроблено батьками Михайла, щоб він швидше просунувся по службі.
  2. Історична довідка — Кутузов знав п’ять мов (за кількістю ймовірних противників Російської Імперії) – французька, німецька, англійська, шведська і турецька.
  3. Генерал-фельдмаршал Гольштейн-Бекский (таке ж звання мав Кутузов до кінця життя) двадцять років не брав участі у військових діях.
  4. Михайло Іларіонович одружився на Катерині Бібікової, від якої у нього народилося шестеро дітей.
  5. Битва під Аустерліцем, яка вважається найбільшою поразкою в кар’єрі Кутузова, було дано проти його волі, під тиском Олександра Першого.

Кутузов назавжди залишиться в історії Росії, як талановитий полководець, чиє ім’я викликало у ворогів страх, а в рядових солдатів прилив сил і бажання відчайдушно битися. За даними архівних документів, Кутузов був похований з ключами від взятих ним міст.