Галицько-Волинське князівство: характеристика політичних та економічних особливостей

В кінці 12 століття відбулася значна історична подія: на території Галицького і Волинського окремих князівств були об’єднані в єдине Галицько-Волинське князівство. В результаті такого возз’єднання виникло найбільше давньоруська держава династії Рюриковичів. Об’єднати воєдино два самостійні князівства зміг мудрий правитель – князь Роман Мстиславович.

Спочатку він, скориставшись міжусобицями, зайняв Галич, а після смерті Володимира Ярославича він вдало поєднав ці території. Загальні культурні традиції, а також спільні вороги (в особі поляків, золотоординців і угорців) також сприяли возз’єднання цих земель. Князівство проіснувало понад 200 років, а його мудрого правителя згодом назвали «самодержець всієї Русі».

Географічне положення та населення

Особливість географічного розташування князівства була у вигідному територіальному розміщенні. Розташувалося держава на родючих чорноземах Південно-Західної Русі. Сусідило князівство з Литвою – з північної сторони; із Золотою Ордою – з південного боку; з Київським, а також Турово-Пінським князівствами – з східної сторони; з Польським королівством – західних кордонах. А величні Карпати служили природним кордоном з Угорщиною.

Дивіться також:  Ніштадтський мирний договір: коли, ким і на яких умовах він був укладений

Природні умови в державі були чудовими: розкішна і мальовнича природа, величезна кількість чистих водойм. На півдні князівство омивав величний Дунай, а на сході – повноводні річки Стир і Прип’ять.

Точних відомостей про кількість населення не існує. На жаль, до нас не дійшли достовірні списки. Відомо тільки, що княжі піддані регулярно проводили перепис населення на підконтрольних їм територіях. Регулярний приріст населення забезпечувалося переселенням на територію князівства жителів завойованих земель.

Жителі українських степів також регулярно переселялися на територію держави в пошуку захисту від постійних набігів на степ монголо-татар. Основну частину населення становили східні слов’яни. Але були також і невеликі поселення поляків, ятвяг, литовців, прусів і татар.

Важливо! При великих містах існували окремо також торгові і ремісничі поселення німців, євреїв.