Спочатку хазари з’явилися у Північному Передкавказзі. Народ зміг трансформуватися у впливову державу. Незважаючи на це, розгром Хазарського каганату був неминучий. Держава існувала впродовж трьох століть – з 650 за 969 рр. – і займала величезні території.

Зовнішня політика

Стосунки народу з найближчими сусідами не можна назвати гладкими.

У правителів були великі амбіції, які штовхали їх на протиборство. Політичне і військове суперництво стало невід’ємною частиною зовнішньої політики хазар.

При цьому з деякими державами вони встановлювали мирні взаємини. Полягали вигідні союзи, які тривали недовго.

Зовнішня політика хазарського каганату велася по двох напрямках – з арабами і візантійцями. Зі слов’янами склалися васальні відносини. Давньоруські правителі періодично чинили опір, воюючи з хозарським порядком.

Відносини з Арабським халіфатом

У 737 р. закінчилася арабо-хазарська війна, в якій виграли араби. Довелося укладати з халіфатом мирний договір, а насильно взята територія поверталася назад.

Справжнього примирення не настав, і періодично виникали військові зіткнення. Відносини були напруженими з обох сторін. Робилися спроби їх врегулювати, використовуючи практику династичного шлюбу.

Такий випадок зафіксований на Кавказі, де з політичними цілями вступили в шлюб представники хазар і арабів.

Затишшя тривало кілька років, поки принцеса прикаспійського народу не померла разом із спадкоємцями. З 760 року каганатом проводиться серія наступальних походів проти халіфату.

Спочатку територія військової активності обмежувалася Закавказзям – Вірменією і Східною Грузією. Пізніше неодноразові набіги на халіфат фіксувалися в Албанії.

Пік загострення припав на другу половину VIII ст. Зіткнення з арабською державою пояснювалися не тільки прагненням розширити сферу впливу. Важливим фактором були релігійні відмінності – хозари прийняли юдейську віру, а у арабів було мусульманство.

На цьому ґрунті конфлікт між народами був неминучий. Арабська похід проти хозарського каганату тривав з різною інтенсивністю до 850 року.

Візантійська імперія та її вплив на хозар

Візантія стала другим за значимістю гравцем на політичній арені того часу, з яким у хазар встановилися більш дружні відносини. Вони об’єднувались проти спільного ворога – арабів. Візантійська імперія надавала активну військово-політичну допомогу і не вступала в боротьбу з Хозарським каганатом.

Зверніть увагу! У держав були суміжні галузі впливу на території Кримського півострова і в Абхазії. Їм доводилося домовлятися, щоб зберегти дружній нейтралітет.

Одним із способів був династичний шлюб – на цей раз принцеса Ірина вийшла заміж за візантійського спадкоємця Костянтина.

В 780-х роках між хазарами і візантійцями стався неприємний епізод, пов’язаний з Абхазією. Місцевий правитель Леон ІІ звернувся за політичною і військовою підтримкою до свого зятя-кагану.

Боротьба з візантійцями за здобуття незалежності закінчилася успішно. Хазари допомогли це зробити, хоча і внесли напругу у відносини з візантійським імператором.

Однак відкритого збройного конфлікту вдалося уникнути. Ситуація була врегульована дипломатичними методами.

Військові зіткнення зі слов’янами

Князі Київської Русі поклали кінець усім прагненням хазар. Слов’яни зупинили подальше завоювання територій і поширення впливу на захід.

VII століття поклав початок вторгнення прикаспійських народів з метою набуття нових земель, матеріальних і людських ресурсів.

Багаті землі Північного Причорномор’я і Криму давали можливості задовольнити багато потреб хазар. Родючі землі та сприятливий клімат поєднувалися з жвавими торговельними шляхами. Держава взяла під контроль ці області. До дати розгрому хозарського народу було далеко.

Прикаспійські народи встановили данину над деякими племенами східних слов’ян. До них належали:

• поляні;
• радимичі;
• сіверяни;
• вятичі.

Історичні дані доводять, що хазари піднімалися вгору за течією Дніпра і доходили до Києва. Там вони вступали в сутички з військовими дружинами Київської Русі. Однак взяти столицю їм не вдалося, як і нав’язати свою волю київським князям.