Ліквідність — основний економічний термін, який характеризує здатність активів в самі короткі терміни бути проданими за ринковою або близькою до ринкової ціни, тобто, це здатність перетворюватися в гроші. Ліквідний — перетворюваний у платіжні засоби. Це поняття відображає мобільність наявних на руках активів, їх здатність безперебійно забезпечувати оплату за зобов’язаннями.
Чим швидше і простіше перетворити дані активи (цінності) в гроші з урахуванням їх повної вартості, тим вони ліквідніші. Отже, абсолютної ступенем ліквідності мають готівкові кошти і гроші на дебетових і кредитних банківських картах. Для конкретного товару величина ліквідності розуміється як швидкість його продажу за номіналом без урахування знижок. І навпаки, щоб зрозуміти, що таке неліквідний актив, потрібно оцінити, як багато часу доведеться витратити, щоб перетворити його в готівкові кошти.
Класифікація активів та пасивів підприємства
У Російській Федерації нормативно поняття бухгалтерського балансу входять наступні великі групи активів (щодо зменшення показника ліквідності):
- А1. З найбільшою ліквідністю (готівка, банківський рахунок, короткострокові (до 6 місяців) депозити)
- А2. Быстрореализуемые (Заборгованості та платежі, плата за якими буде проведена в найближчий рік)
- А3. Повільні (оборотні цінності)
- А4. З низьким рівнем ліквідності (необоротні цінності)
Також в бухгалтерський баланс фірми входять наступні пасиви або короткострокові зобов’язання:
- П1. Найбільш термінові зобов’язання (поточні кредити та заборгованості перед персоналом і підрядниками.)
- П2. Зобов’язання середньої терміновості (Кредити і позики, строк погашення яких більше одного року, і резервні кошти на майбутні витрати)
- П3. Довгострокові зобов’язання
- П4. Постійні пасиви (капітал фірми).
Зіставляючи кожну групу, ми можемо визначити коефіцієнт ліквідності балансу підприємства, а, отже, і ефективність його роботи. Найкращим є такий розклад, при якому фінансова ліквідність підприємства не порушує наступні умови: А1 > П1, А2 > П2, А3 > П3, А4 < П4.
Оцінка і розрахунок досліджуваного показника, що відображає платоспроможність компанії — одна з найважливіших завдань фінансового аналізу. Інструментами для її оцінки служать коефіцієнти ліквідності — фінансові показники, які можуть бути розраховані на підставі звітів компанії за певний термін для того, щоб визначити номінальну здатність забезпечити оплату за поточними зобов’язаннями за рахунок наявних в даний момент у розпорядженні фірми активів.
Часто в життя різного роду компаній і фірм обчислення коефіцієнта ліквідності проводиться разом з розрахунком іншого економічного показника — бухгалтерського балансу підприємства. Наведемо приклад: залишок товару може мати нульову здатність перетворюватися в гроші; з частиною заборгованості можна розрахуватися за термін більше одного року; видані кредити та векселі де-юре відносять до оборотних активів, але де-факто вони можуть бути і засобами, які виводяться з грошового обороту на тривалий час для майбутніх інвестицій. Подібні частини балансу не потрібно включати в оборотні активи.
Наприклад, активи (цінності) підприємства, які знаходять своє в бухгалтерському балансі, можуть мати різну ліквідність (активи наведені за спаданням аналізованого показника):
- Грошові кошти на поточних рахунках і готівка в касах компанії.
- Векселя і державні облігації.
- Поточна дебіторська заборгованість, видані кредити, акції фірм.
- Наявні запаси товару і сировини для його виробництва на складі.
- Машини та інше обладнання.
- Нерухомість.
- Незавершене будівництво.
Поточна ліквідність
Коефіцієнт поточної ліквідності або коефіцієнт покриття — один з ключових економічних показників, величина якого дорівнює відношенню поточних (оборотних) активів до короткострокових зобов’язань (поточних пасивів). Цей показник розраховується виходячи з тих же даних, що використовуються для обчислення бухгалтерського балансу фірми.
Коефіцієнт поточної ліквідності
(Оборотні активи — Заборгованість засновників) / Поточні пасиви (Короткострокові зобов’язання)
або
КТЛ = (А1 + А2 + А3) / (П1 + П2)
Розглянутий коефіцієнт показує здатність фірми справлятися з поточними (короткостроковими) зобов’язаннями, розраховуючи тільки на свої оборотні (поточні) цінності. Відповідно, чим цей показник вище, тим твердіше позиції компанії на ринку, так як висока поточна ліквідність свідчить про хорошою платоспроможності даного підприємства. Також слід враховувати обертаність різних цінностей і прийняти до відома, що не всі з них можуть бути реалізовані за короткий проміжок часу.
Найкращий варіант — коли значення коефіцієнта лежить в області значень від 1.5 до 2.5 (різниться в залежності від виду діяльності). Критичним рівнем вважається 1, все, що нижче цього показника, що говорить про високий ризик нездатності фірми забезпечити виконання короткострокових зобов’язань. Значення ж коефіцієнта вище 3 може свідчити про слабкої структурованості капіталу.
Розглянутий показник здатний дати узагальнену оцінку зверненнями цінностей, показуючи, яка одиниця суми активів припадає на одиницю суми пасивів в даний момент.
Короткострокові зобов’язання фірма забезпечує за рахунок поточних активів, відповідно, якщо обсяг короткострокових зобов’язань нижче обсягу поточних активів, то компанія теоретично може називатися успішною. Ця різниця і визначається коефіцієнтом поточної ліквідності. Ця величина може змінюватися в залежності від різних галузей і видів діяльності, а її планомірне збільшення протягом часу вважається позитивним фактором.