Проблема народу і особистості

Проблема народу є лідируючою на важливість для Толстого. Він цінував у людях доброту, щирість, чесність. Тільки тоді життя людини має цінність, коли він разом з народом, а не окремо від нього.

Під час війни людям довелося об’єднатися. Спільне горе зближує. Саме в біді проявляються кращі якості людини. Неважливо, до якого стану ставився людина, якої статі, в душі кожного змогла знайти місце величезна любов до Батьківщини. Підтверджували люди любов не порожніми словами і гарними фразами, а справжніми вчинками, ризикуючи власним життям.

Толстой підняв проблему патріотів і лжепатриотов, які скористалися ситуацією собі на благо. Поки інші проливали кров на полі бою, лжепатриоты протирали до дірок штани в штабах, думаючи лише про одне, як піднятися по кар’єрних сходах і причепити на лацкан мундира черговий орден.

Автор підкреслював, що, діючи нарізно нічого не доб’єшся. Тільки об’єднавшись, можна гори звернути, перемогти будь-якого ворога. Простий народ він вважав єдиною силою, проти якої не встоїть ніхто.