Тема патріотизму глибоко хвилювала Толстого. У своєму творі він постарався розкрити дану тему по максимуму. Помилковий і справжній патріотизм у романі «Війна і мир» протиставлені один одному. Лжепатриоты, що переслідують корисливі цілі, що діють на догоду власних інтересів і справжні захисники Вітчизни, для яких обов’язок, честь і совість понад усе. Війна зірвала з облич людей маски, оголивши їх сутність і вивернувши навиворіт душу кожного.
Істинний патріотизм
Справжній патріотизм – це справжні вчинки, коли, насамперед, думаєш про народ, його долю. Коли, не замислюючись життя віддаси заради Батьківщини. Толстой був переконаний, що російський народ глибоко патріотичний. Він здатний нездоланною стіною встати, захищаючи своїх. Війна торкнулася кожного, хто опинився в той час і в тому місці. Вона не вибирала, хто перед нею багатий чи бідний. Різні верстви населення потрапили під її жорна. Кожен як міг в силу своїх можливостей намагався внести свою лепту в загальну перемогу над ворогом.
Коли французи зайняли Смоленськ, селяни спалювали сіно, лише б воно не дісталося ворогам. Купець Ферапонтов вирішив по-своєму проявити патріотичність. Він власноручно спалив свою торгову крамницю, щоб вона не потрапила в руки французів. Жителі Москви теж не залишилися осторонь. Народ не бажав залишатися під гнітом самозванців. Вони покидали свої будинки, йдучи з рідного міста.
З любов’ю і гордістю Толстой описує російських солдатів. Бої під Смоленськом, Шенграбеном, Аустерліцем, Бородинська битва приклад гідний поваги. Саме в бою проявилися їх найкращі якості: сила духу, залізний характер, готовність до самопожертви, мужність. Кожен усвідомлював, що черговий бій може забрати життя кожного з них, але ніхто не збирався відступати або здаватися. Вони не прагнули виглядати героями, не хизувалися своїми перемогами. Вони діяли щиро. На кожному кроці відчувалася любов до Батьківщини і Батьківщини.
Прикладом справжнього патріотизму став полководець Кутузов. Проти його призначення командувачем був сам цар, але Кутузову вдалося виправдати покладений на нього довіру. Кутузов відчував і розумів солдатів. Жив їхніми інтересами, дбав про кожного, як про власного сина. Для нього всі були рідними та коханими.
Найважчим рішенням у житті Кутузова під час війни був наказ відступити. Далеко не кожен ризикнув би взяти на себе таку відповідальність. Важкий був вибір. З одного боку Москва, з іншого-вся Росія. Відступаючи з Москви, він зумів зберегти армію, кількість солдатів якої значно поступалося наполеонівської. Інший прояв патріотизму Кутузова в його відмову воювати за межами Росії. Він був переконаний, що народ виконав громадянський обов’язок перед Батьківщиною і ризикувати життям зайвий раз немає необхідності.
Толстой не обійшов увагою партизан, порівнюючи партизанські загони з міцної дубиною «піднялася з усією своєю грізною і величною силою і, не питаючи нічиїх смаків і правил…гвоздившей французів…поки не загинуло все нашестя».
