Тема кохання популярна серед письменників і поетів усіх часів і народів. Толстой не став винятком. Перед читачем вихором пронесуться долі людей різних за соціальним статусом, становищем у суспільстві, характером, розставленим пріоритетам. Тема кохання в романі «Війна і мир» є однією з провідних. У житті кожного персонажа була або є любов, змушуючи страждати, ненавидіти чи цілком віддаватися у рабство охопило почуття, живучи виключно емоціями, не думаючи про наслідки. У героїв цього твору вона своя, єдина і неповторна, яка залишила у кого-то рану на серці, а у кого-то приємні спогади в душі.
Любов до Батьківщини
Любов до Батьківщини чітко простежується в героях роману. Андрій Болконський шляхом духовних пошуків прийшов до висновку, що росіян не перемогти. Він довго мріяв про подвиг, зробити щось для Батьківщини і народу. Величезне бажання стати героєм штовхнуло його на полі бою. Він запам’ятається в Аустерлицком битві, де йому вдалося проявити себе, як справжньому солдату. Під час воєнних дій він повів солдатів у бій, тримаючи в руках прапор, але подвиг не зміг зробити його щасливим. Його душа терзалася. Любовна драма знову штовхає його в пекельне пекло війни. Вже в ролі полкового командира він заслужив повагу і любов солдатів. Тепер про подвиг він не мріяв, ставши простим захисником Батьківщини. Війна забрала його життя. Під час бою Андрій гине, але перед смертю він чітко розумів, що робить все заради народу, заради майбутнього Батьківщини.
Петро Ростов виховувався в дусі справжнього патріотизму. Зовсім юним хлопцем потрапив на фронт. П’ятнадцятирічний юнак загинув в ім’я Батьківщини, запам’ятавшись нестримною жагою зробити подвиг. Життя обірвалося від ворожої кулі, але мрію стати героєм він здійснив, нехай такою дорогою ціною.
Наталя Ростова допомагала тим, що віддавала вози для перевезення тяжкопоранених в бою солдатів. Дівчина вірила, що перемога не за горами і анітрохи не сумнівалася в силі російського народу, його єдності та могутності.
П’єр Безухов зумів стати справжнім чоловіком, довівши вчинками свою любов до Батьківщини. Війна загартувала його, перетворивши з м’якотілого і вразливого юнака справжнього героя.
Кутузов приклад справжнього патріотизму. Він любив солдатів, як рідних синів. Його вчинки не були бажанням прославити себе в очах інших. Він боровся не за регалії, за народ, за Батьківщину, будучи носієм народного духу і волі.
