Яків і Дуняша

Покоївка Дуняша, бідна дівчина, яка закохується в Якова. Її підкорюють лиск і розумні слова лакея. Іноземний шарм нічого не бачила Дуні – це еталон неможливого. Вона не може виїхати далі свого маєтку, а Яків був в іншій країні. Про що ще може мріяти селянка? Всі його фрази, іноземні вислови вона приймає за освіченість і культуру. Чоловік користується наївністю, він робить вигляд, що закоханий, але все завершується сумно. Яків починає виховувати покоївку: «Поводьтеся пристойно…» – не доведеться плакати. У цих словах не тільки брутальність, але і аморальність лакея. Його жорстокість, вміння маніпулювати людьми відштовхують. Яків узагальнює найцінніше почуття – любов, порівнює його з розпустою. Не хочеться бути поряд з персонажем. Можливо, тому автор додав до образу неприємний запах. З Яковом ніхто не хоче стояти близько, то він пахне оселедцем, то куркою.