У різних мовах

Явище лексичної редуплікації існувало навіть в найдавніших мовах. Тому можна сказати, що цей феномен з’явився приблизно в один час з виникненням перших засобів людського спілкування.

Відомо, що кілька тисяч років тому на території Поволжя існував загальний предок більшості західних мов – індоєвропейська. Його вивченням філологи вперше стали займатися на початку XIX століття. Так от навіть у цьому стародавньому мовою існувала лексична редуплікація:. Вона стосувалася здебільшого дієслів і позначала їх досконалий вигляд або, як його ще називають, перфект.

Тобто для того, щоб сказати, що хтось вже зробив яку-небудь дію, древнім жителям Поволжя необхідно було повторити дієслово два рази, наприклад: “Я їв і їв хліб” – означає, що хлібобулочний виріб вже з’їдено.

Варто додати, що слова повторювалися з деякими змінами: чергуванням голосних у корені і додаванням різних закінчень.

В африканському мовою яунде лексична редуплікація: застосовується для утворення уменьшительной форми слова (“нда” – будинок, “онденда” – будиночок).

В малайському подібним чином утворюється множинна форма.

Лексична редуплікація: часто зустрічається в мові урду, який має статус офіційної в Індії, Пакистані та деяких інших азіатських країнах. Використовується в основному в розмовній мові для додання слову різних відтінків.

Лексична редуплікація: може також позначати посилення якої-небудь ознаки. Таку функцію вона виконує, наприклад, у турецькій мові. Подвоєння початкового складу тут відбувається з додаванням додаткового звуку “п”. Так, прикметник “чорний” (“кара”) можна перетворити в “дуже чорний”, якщо слідувати схемі: початковий склад + п + вихідне слово. У підсумку вийде “капкара”. Таким же чином “сивири” (гострий) змінюється на “сипсивири” (дуже гострий), а “теміз” (чистий) на “тептемиз”. Така лексична редуплікація: носить назву неповною або частковою.