7. Не втягувати знайомих
Звичайно, першим ділом хочеться поскаржитися подругам, батькам, та кому завгодно. Однак краще по початку не розповідати про таку проблему знайомим, особливо якщо вони спільні. Чому так?
- Розповідь змусить цих людей переживати, нервувати.
- Вони вислухають тільки одну сторону і не зможуть об’єктивно оцінити ситуацію.
- Близькі почнуть давати поради, грунтуючись тільки на своєму світогляді.
- У зрадника з’явиться привід зневажати оповідача і вважати його базікою.
- Хтось із близького оточення може скористатися випадком в своїх цілях.
Однак і тримати все в собі теж небезпечно. Як же бути в такій ситуації?
Розповідати про це тим, хто не зацікавлений у будь-якому результаті ситуації і не знайомий з учасниками події. Якщо три основних варіанти:
- похід до хорошого психолога, а краще — до психотерапевта;
- анонімне спілкування на тематичних форумах;
- ведення щоденника чи написання листів без їх відправки.
Такі варіанти дозволять полегшити душу. При цьому вони не зачеплять близьких і не зроблять їх вічними свідками, нагадуванням про неприємний випадок.