Типи фрустраційної поведінки

Розрізняють позитивні та негативні реакції на фрустрацію. Позитивна супроводжує найбільш «здорове» і доцільне психічний стан, коли людина не падає духом, а аналізує причини, знаходить конструктивні шляхи вирішення ситуації, пробує застосувати їх у справі. Позитивно реагує людина розглядає це як можливість, а виникає енергію агресії спрямовує на подолання перешкод, наукові чи творчі відкриття.

Негативні реакції завжди деструктивні, але більш різноманітні:

• Агресія направлена на іншу людину або об’єкт. Цей найпоширеніший вид реакції часто починається з конфліктної ситуації, що відіграє роль зовнішнього стимулу. Проявляється словесними або фізичними нападками, недоброжелательством, озлобленістю. Як правило, супроводжується афективним переживанням гніву, втратою самоконтролю.
• Аутоагресія завжди спрямована всередину себе. В такому стані людина звинувачує себе у всіх проблемах, викликаючи почуття провини. Результатом можуть бути відчуття пригніченості, тривоги або саморуйнівну поведінку, яка не обов’язково проявляється в заподіянні собі каліцтв. Несвідомо вона може проявлятися в необережному водінні, відмову від медичного лікування, нездорових звичок.
• Відступ або відхід від неприємної ситуації зазвичай супроводжуються певною компенсацією. Це може бути придушення своїх бажань, виправдання своєї поведінки або відхід у фантазії з приводу неможливого. Деякі йдуть в знецінювання, умовляючи себе фразами на кшталт «не дуже-то й хотілося». Активна форма відступу супроводжується відходом у діяльність, яка допомагає відволіктися, забутися.
• Регресія супроводжується поверненням до примітивним або інфантильним форм поведінки. Тобто це протилежність прогресу, повернення до більш ранньої стадії психологічного розвитку. Повернення відбувається на рівні мислення, емоційних реакцій, поведінки і структури відносин. Регресивна реакція зустрічається і в дорослому житті, але частіше спостерігається у маленьких дітей, підлітків. Наприклад, після невдалої спроби пожити окремо, підліток приймає рішення знову жити разом з батьками.
• Фіксація настає тоді, коли людина втрачає мету в житті. Поведінка стає безцільним, стереотипним, а вчинки – повторюваними.
• Рухове збудження проявляється безладними рухами, надмірної безглуздою активністю.
• Апатія характеризується байдужістю, пасивністю, відсутністю інтересу до життя. Досить часто апатія вважається ознакою інших нервових розладів: депресії, захворювань вегетативної нервової системи.