Недоліки

Серед основних недоліків дивізіональної структури управління можна виділити:

• Необхідність наявності якісних керівних кадрів.
• Складність координації між відділами.
• Дублювання функцій призводить до зростання управлінських витрат.
• Єдина політика і можливості її реалізації ускладнюються.
• Персонал є роз’єднаним.
• Ієрархічність.
• Можливість виникнення конфліктів між окремими підрозділами.
• Неефективність використання ресурсів унаслідок їх закріплення за конкретним продуктом, регіоном.
• Обмеження професійного розвитку працівників.
• Немає можливості використовувати ефект масштабу.
• Рівень технічної спеціалізації за функціональним відділам невисокий.
• Мало можливостей набуття досвіду.
• Проблеми узгодженості дій.

Переваги

Серед основних переваг дивізіональної організаційної структури управління можна виділити наступні:

• Найбільш тісний зв’язок процесів виробництва і споживання.
• Ефективна реакція на зміни зовнішнього середовища, успішна адаптація.
• Підвищення координаційних процесів між підрозділами.
• Поява конкурентних переваг у підрозділів.
• Відповідальність чітко розмежована.
• Незалежність, самостійний характер підрозділів.
• Спрощення роботи вищого управління фірми.
• Спрощення комунікацій всередині компанії.
• Концентрація уваги на конкретний продукт, споживача, регіон, що дає можливість спеціалізації.
• Орієнтація на досягнення максимального кінцевого результату.
• Поділ оперативного і стратегічного управління.
• Широта мислення керівництва, гнучкість сприйняття ситуації.