У творі «Обломов» Гончаров торкнеться теми найпоширеніших вад, притаманних суспільству в будь-якій епосі: лінь, байдужість, небажання змінювати долю в кращу сторону.

Автор детально описує дитинство Обломова, щоб читач зміг розібратися в причинах, які вплинули на формування його безвольного характеру. Нерішучість зробила його невдахою. Письменник наводить на думку, що подібна поведінка не приведе до щасливого й насиченого життя.

Опіка рідних

Ілля Ілліч Обломов провів безтурботне дитинство в селі Обломовка. У родовому маєтку він проживав не тільки з ненькою і батьком. Крім слуг там жили багато родичів.
«Він гарненький, повненький. Такі кругленькі щічки».
Був єдиною дитиною в сім’ї. Домочадці загодовували хлопчика всілякими солодощами.
«Вся свита будинку підхоплювала Илюшку на руки, починала обсипати похвалою і ласкою. Він ледве встигав витирати сліди від непрошених поцілунків».

Не встиг молодшенький Обломов прокинутися, як до нього линула няня, щоб допомогти встати і одягнутися. Далі до коханому синочкові з сусідньої кімнати мама поспішала. Жінка обдаровувала хлопчика ніжністю, надмірною турботою.
«Вона оглядала його жадібним поглядом, перевіряла, не каламутні очі, цікавилася, чи не болить що».

Хлопчик розумів, що всі його забаганки миттєво виконувалися. Він перетворювався в такого ледачого, байдужого до всіляких проявів життя людини, як і оточуючі. Якщо він і намагався робити щось самостійно, то близькі придушували всі його прагнення.
«Тільки захоче чого-небудь Ілля, тільки блимне — вже троє-четверо лакеїв кидаються виконувати його бажання».
Його перетворювали в екзотичну рослину, повільно зростаюче в теплиці.
«Всілякі прояви діяльності та сили зверталися всередину і увядали».

Іноді на хлопчика знаходило непереборне бажання втекти з дому, позбутися опіки кожного з домочадців. Варто було йому спуститися по сходах, або вибігти у двір, як кілька людей вже поспішали слідом за ним з криками і заборонами.