Відчуття в психології.

Відчуття не тільки пов’язують людину з навколишнім світом, але є основною умовою психічного розвитку. Якщо більшість органів чуття відключаються, психічна активність зменшується до нуля, а людина відчуває сенсорний голод: відбувається обман почуттів, втрачається усвідомлення власного «я», порушується емоційна сфера. Результати сенсорного голоду відчувають космонавти у відкритому космосі, полярники під час зимівлі на станції.

Про те, що потік сенсорних відчуттів людині необхідний, говорили російські просвітителі В. М. Сєченов, В. П. Павлов, американський нейропсихолог Р. Сперрі, англійська космолог Р. Пенроуз. Але в реальному житті людина відчуває не недолік, а надлишок відчуттів. У зв’язку з цим виникає проблема балансу між отриманою інформацією і можливістю свідомості її переробити.

Відчуття стали першим об’єктом дослідження психології як окремої науки ще наприкінці XVI століття. З того часу з’являлися нові стратегії дослідження, класифікації видів чутливості, теорії, спроби вивести математичні формули. Але до теперішнього часу серед вчених відсутня єдина точка зору сприйняття, емоції, почуття, свідомість. А адже саме у свідомості є така річ, як «враження від першої особи»: смачно-несмачно, красиво-некрасиво, приємно-неприємно, пересолене-недосолене або інші.

Класична психологія намагається пояснити досвід людини як суму окремих елементів. Гештальтпсихологія розглядає свідомість як цілісну структуру з відчуттів-цеглинок. Це напрям загальної психології, яке пов’язане зі спробами пояснити взаємозв’язок пережитих почуттів і свідомості людини.