Тривога і тривожність: види, характер прояву

Залежно від симптомів і характеру прояву тривога буває:

• Соціальна – проявляється в ситуаціях, пов’язаних з соціумом. Вона виражається страхом перед людьми, їх думкою, публічними виступами, спілкуванням з вищестоящими.
• Ситуативна – короткочасна, викликана передчуттям якоїсь ситуації; припиняється у момент її завершення.
• Невротична – перебільшене сприйняття небезпеки. Часто перетворюється в хронічний стан, спричинений сильними переживаннями минулого (дитячі травми, фобії, неприємні ситуації). Завжди проявляється психологічними, фізіологічними розладами, негативно позначається на всій життєдіяльності.
• Особистісна – залежить від особливостей характеру. Це індивідуальна схильність відчувати занепокоєння, навіть в небезпечних ситуаціях.
• Екзистенціальна пов’язана з пошуками себе і сенсу життя. Тут тривога на душі – це страх втратити себе, сенс життя, невпевненість у собі, своїх вчинках.
• Адаптивна – саме нормальне прояв тривожного стану, яке не має постійний характер, є природним хвилюванням перед яким-небудь подією. Адаптивна відповідає за реакцію організму на небезпеку, тим самим застерігаючи від неї.

Симптоми тривоги

Хоч тривога – не завжди патологічний стан, більшість випадків спровоковано неіснуючими небезпеками, або тими, які знаходять невиправдану важливість. Часто виникаючи «з нічого» такий стан супроводжується почуттям роздратованості, безпорадності, а також іншими симптомами, серед яких:

• психологічне напруження;
• погіршення концентрації та уваги;
• знижена продуктивність;
• розсіяність, метушливість;
• лякливість;
• постійне очікування найгірших подій;
• непосидючість, взбалмошность;
• розлади на фізичному рівні (надмірна пітливість, прискорене серцебиття, порушення сну і апетиту, задишку, головний біль, хронічна втома).

Будь-який з перерахованих симптомів свідчить про нестабільну роботу організму. З постійною тривогою потрібно боротися, адже жити, відчуваючи дискомфорт і напругу кожен день, неможливо.