Водневий показник

Визначення, сутність і значення

Процеси дисоціації можуть протікати не тільки для розчинених речовин, але і розчинника. Так, вода є сама з себе слабким електролітом і для неї характерна дисоціація в дуже незначній мірі. Рівняння процесу можна записати наступним чином:

Н2О= Н3О+ + ВІН-

Одна молекула води дисоціюють на позитивно заряджені іони водню і негативно заряджені аніони гидроксония. Саме концентрація цих іонів визначає рівень кислотності розчину — чим більше іонів гидроксония, тим більш кислий розчин.

Концентрація іонів гидроксония в реальних розчинах, як правило, дуже мала (наприклад: 5×10-6 г/л) і тому для зручності, це значення логарифмируют, а щоб отримати позитивне значення, беруть із зворотним знаком. Коротко сформулюємо строге визначення поняття «водневий показник» або рН.

рН (водневий показник) — це негативний натуральний логарифм концентрації іонів гидроксония, що відображає кислотність розчину.

рН= — lg [H3O+]

Значення водневого показника прийнято оцінювати за шкалою значень від 0 до 14, де 0 — найбільш кислий розчин, а 14 — найбільш лужний. Нейтральним розчином (відповідним рН чистої води) вважається розчин зі значенням 7. Для прикладу наводимо кілька типових розчинів, що мають характерні значення водневого показника:

Значно рідше вдаються до використання ще одного показника — рОН. За своїм змістом він абсолютно аналогічний водневого показника, за винятком того, що за основу береться концентрація гідроксил-іонів.