Східні словяни в давнину: історія появи та розселення, особливості господарської діяльності та побуту

Сучасне населення Росії, України і Білорусії відноситься до численної групи східнослов’янських народів, що мають спільне походження, культурні, релігійні та побутові традиції. Питання суспільного устрою, культури і побуту східнослов’янських племен є досить вивченими. А ось дати однозначну відповідь на запитання про те, коли вони з’явилися і яка територія їх розселення, історики не можуть.

Походження східних слов’ян

Простежити історію слов’янських народів досить складно, так як достовірні письмові джерела датуються 5-6 ст. н. е. Для всебічного вивчення цього питання вчені вдаються до результатів досліджень в галузі археології, лінгвістики, етнографії. Спираючись на них можна розповісти про походження слов’ян коротко. Найголовніше уявлення про появу слов’ян отримують під час зіставлення всіх видів даних.

Формування східнослов’янської народності

На підставі даних, отриманих лінгвістами, носії східнослов’янських мов належать до великої спільноти індоєвропейських народів. Часом, коли слов’янські племена виділилися з індоєвропейських народностей є II тис. до н. е. В цей час індоєвропейці поділилися на три великі гілки:

  1. Протогерманские народи, що займають території Західної та Південної Європи. До них ставилися кельти, германці, романи.
  2. Балто-слов’янські народи, які займали обширні землі Центральної Європи між річками Ельба, Вісла, Дніпро і Дунай.
  3. Іранські та індійські народи, расселившиеся на азійських просторах.
Дивіться також:  Скільки релігій в світі: таблиця релігій з коротким описом і характеристиками

У середині I тис. до н. е. відбувся поділ балто-слов’янських народів на дві самостійні гілки: балтів та слов’ян. До 6 століття нашої ери на території Центральної та Східної Європи

проживало близько 150 праслов’янських племен, об’єднаних у три угруповання:

  • венеди заселяли землі в басейні річки Вісла;
  • склавини розселилися в межиріччі Дністра, Дунаю і Вісли;
  • анти заселяли землі між річками Дністер і Дніпро.

На початку I тисячоліття нашої ери стародавній візантійський історик написав, що ці угруповання мали спільні мову, релігійні і правові норми, культурні і побутові традиції. Сучасні історики вважають, що назвати предків сучасних народів Східної Європи досить легко, так як ними були представники всіх трьох праслов’янських угруповань.

У 6-7 ст. н. е. єдина праславянская народність розпадається на кілька гілок, на цей процес вплинули події Великого переселення народів. Міграція слов’янських племен проходила в трьох напрямках:

  • південний напрямок (Балканський півострів);
  • північно-західне (вниз за течією річок Вісла й Одер);
  • північно-східне (на північ і схід Східноєвропейської рівнини).

В результаті цих міграційних процесів утворилися сучасні групи слов’янських народів: західні слов’яни (поляки, словаки, чехи); південні слов’яни (чорногорці, серби, болгари, боснійці, хорвати, словенці); східні слов’яни (росіяни, українці, білоруси).