Думки істориків
Кожний новий історичний період характеризується зміною ідеології і мислення суспільства. Цікавими видаються міркування відомих фахівців у сфері вітчизняної історії в питаннях оцінки реакційної політики періоду правління Івана Грозного, розглянуті коротко у вигляді тез.
На думку Н. М. Карамзіна, цар-самодержець був бездушним тираном, мучителем народу, бачили в найближчому оточенні зрадників і безжально расправлявшимся з ворогами. Основною причиною народних лих Карамзін вважав душевну хворобу царя.
У дослідженнях С. М. Соловйова можна простежити співчутливе ставлення до подій, що розвиваються навколо царя. Історик намагається зрозуміти його, проявити особливу увагу до особистості царя, але й жорстокі кари вчений не виправдовує, незважаючи на прагнення самодержця до посилення центральної влади і зміцнення самодержавства.
В. О. Ключевський бачив у сутності опричнини боротьбу царя з боярської владою, не мала нічого спільного з політикою. Іван IV мав намір зробити розкол серед бояр, послабити силу і вплив Боярської Думи і сформувати новий стан, правильне правителю.
В. Б. Кобрин був одним з основоположників теорії, яка стверджувала, що опричнина була введена для знищення пережитків старого удельно-княжого режиму, для придушення голосів сепаратистів і зниження впливу православної церкви на державне управління.
Проходить час, маховик історії намотує нових обертів, і не виключено, що загальновідомі думки щодо внутрішньої політики кінця XVI століття можуть бути переглянуті.