Приклади аллитерации
Російська система звуків дає можливість для застосування аллитерации в поетичній мові.
Російськими поетами широко використовуються тонкі коливання звуків, щоб донести до читача зміст сказаного.
Ось рядки з аллитерацией у Пушкіна:
Шипіння пінистих келихів
І пуншу полум’я блакитний.
Повторення однакових глухих приголосних [п] з шиплячим [ш] дає картину келихів з шипінням шампанського, виразність посилюється і музичне звучання віршованих рядків.
Візьмемо відомий вірш Пушкіна «Зимовий вечір». У рядку «Буря мглою небо криє, вихори снігові крутячи» домінують [ж], [з], [в], [р], читачі ніби чують завивання хурделиці зимовим вечором, відчувається напруга з тривогою.
Таке ж звучання чуємо в «Полтаві» А. Пушкіна.
Кидаючи купи тіл на купу, (р, р, р д, д)
Кулі чавунні всюди (ш, р, г, ф, з)
Між ними стрибають, разять, (ж, р, п, з)
Прах риють і в крові шиплять. ( п, х, р, т, р, к, р, ш)
Домінує тут вибуховою [р], особливо у першому рядку, у другому рядку велика кількість шиплячих з глухими звуками. У наступних рядках наполегливо повторюються шиплячі з домінуючим звуком [р].
Чергування гарчали [р] з глухими і шиплячими відтворює картину людської бойні, коли кругом шиплять гарматні ядра, гримить канонада з гармат.
Приклад аллитерации
Майстерно володів звукописом Тютчев Ф.:
Схід білів…Тура котилася,
Вітрило весело звучало!
Як опрокинутое небо,
Під нами небо тріпотіло,
Схід алел…Вона молилася.
З кучерів відкинувши покривало…
У даному вірші Ф. Тютчева повторюється [л], мова йде про небо, човні з ветрилом. У звуці [л] чується щось ласкаве, лепет хвилі, відображення на воді тремтить неба.
Таке ж повторення [л] знаходимо в іншому поетичному творі Тютчева, яке передає літній буйство природи з ласкавим теплим дощем:
Лив теплий літній дощ – його струменя
По листю весело звучали.
У «Весняної грози» Тютчева відчувається, як «гримлять» приголосні фонеми [р], [р], [б].
Важливо! Алітерація широко використовувалася у фольклорі, повтори однакових приголосних можна спостерігати в російських прислів’ях і приказках.
