Будь-який літературний твір існує не сама по собі, відірване від навколишньої реальності. Його написання обумовлено подіями життя і роздумами автора, літературної середовищем відповідного часу, а у разі, якщо твір представляє собою переклад, часто і тим, хто і яким чином звертався до оригіналу раніше.
Щоб провести детальний аналіз вірша «Я пам’ятник собі воздвиг нерукотворний…» («Пам’ятка») А. С. Пушкіна, необхідно мати уявлення, коли і в якому літературному контексті воно з’явилося.
Історія створення «Пам’ятника»
Пушкінський «Пам’ятник» можна назвати перекладом оди Горація, хоча поет скористався нею для вираження власних думок, підведення підсумків творчого шляху. Російські літератори, відомі і другорядні, зверталися до давньоримського першоджерела як до Пушкіна, так і після нього, керуючись різними цілями. Одні намагалися найбільш точно передати оригінал, інші – наповнити його новим, власним змістом.
Пам’ятник А. С. Пушкіна
Найбільш відомі переклади
Найпопулярніші переклади представлені в таблиці:
| Автор | Рік написання | Примітки |
| Ломоносов М. В. | 1747 | Переклад досить точно відповідає оригіналу. |
| Р. Р. Державін | 1795 | Один з найбільш відомих перекладів-переосмислень. |
| В. О. Капніст | 1795, 1801/05 | Перший варіант перекладу зберігся в паперах Р. Державіна. Другий, відрізняється від нього навіть віршованим розміром, більш схожий на звичні сучасному читачеві варіанти. |
| А. Х. Востоков | 1806 | |
| К. Н. Батюшков | 1826 (перша публікація – 1886) | Одне з декількох віршів, написаних поетом вже під час душевної хвороби. Явне наслідування варіанту Р. Державіна. |
| А. С. Пушкін | 1836 (перша публікація – 1841) | Вірш надруковано після загибелі поета Ст. А. Жуковським, їм же зветься – в заголовки рукопису не було. |
| А. А. Фет | 1854 (перша публікація – 1856) | |
| В. Я. Брюсов | 1894 — 1918 | Звертався до вірша тричі. Перша публікація в 1894 році. У 1918 р. опублікований варіант, схожий на початковий, хоча з рядом відмінностей. У проміжку (1913) друкувався зовсім інший переклад, не має подібності з двома іншими. |
| А. П. Семенов-Тянь-Шанський | 1916 |
Це цікаво! Звернення до тексту давньоримського автора не припинялися в XX столітті, тривають і в XXI. Однак настільки відомих варіантів вони більше не породили.
Як видно з таблиці, А. С. Пушкін написав свій вірш незадовго до загибелі, як би підводячи підсумок роздумів про власну творчість і про роль поезії взагалі. Виявлено воно було пізніше при розборі Ст. А. Жуковським паперів загиблого друга і соратника по літературної творчості.
Як і інші знайдені неопубліковані твори, вірш було підготовлено Жуковським до друку: отримало назву і, згідно з деякими даними, піддалося заміні двох парних рядків передостанньої строфи, щоб полегшити проходження цензури.
При першій публікації у виданому на користь сім’ї зібранні творів А. С. Пушкіна уривок виглядав наступним чином:
І довго буду тим люб’язний я народу,
Що звуки нові для пісень я знайшов,
Що в мій жорстокий вік прославив я Свободу
І милосердя оспівав.
Про «милість занепалим», у кого сучасники вгадували засланих учасників грудневого повстання, краще було не згадувати.
Тепер текст твору публікується згідно рукописи Пушкіна, без переробок і заголовки «Пам’ятник».
