Щоб зробити текст більш цікавим і виразним, у літературі використовуються різні стилістичні фігури. Це спеціальні фіксовані звороти мови, які служать для посилення експресивності мовлення. Одним з них є епіфора.
Цей прийом застосовували у своїх творах багато поети та письменники. Він схожий з паралелізмом, але в російській мові використовується набагато рідше. Розповімо, що це за прийом, і наведемо приклади.
Що таке епіфора
Визначення звучить наступним чином. Епіфора – це повторення одних і тих же фраз, слів або навіть звуків у кінці фрази.
З грецької мови це слово перекладається як «додаток». Виходячи з визначення, можна здогадатися, що існує декілька видів даної фігури. Нижче наведені основні види і відповідні приклади речень.
Основні різновиди:
Граматична – в кінці рядків повторюються одні й ті ж звуки, що є основою для ідеальної рими.
Риторична – це використання однієї і тієї ж рядки або цілої строфи. Такий прийом можна часто зустріти в поезії: автор повторює однаковий катрен на початку і в кільці вірші. Зазначимо, що таке використання призводить до створення кільцевої композиції, і твір набуває завершеність.
Лексична – повторення фрази або одного слова.
Семантична – прийом, при якому письменник використовує в кінці фрази синоніми.
Іноді важко визначити конкретний вид, адже використовується відразу кілька різних, що надає тексту ще більшу експресивність.