Передумови для Першої світової

Якщо подивитися на те, з яких позицій країни були втягнуті у Першу світову війну 1914-1918, причини, по суті, будуть лежати на поверхні. Англія, Франція і Австро-Угорщина на початку двадцятого століття прагнули до переділу світової карти. Основною причиною цього був крах колоніалізму і процвітання лише за рахунок власних сателітів. Головні європейські держави були поставлені перед непростим вибором, так як важливі для економіки та процвітання країни (в першу чергу, її еліти) ресурси тепер неможливо було забирати в Індії або Африки.

Єдине можливе рішення таїлося саме у воєнних конфліктах за сировину, робочу силу і території для життя. Основні конфлікти, разгоравшиеся на ґрунті територіальних претензій були наступними:

• 

  Боротьба за Балканський півострів — за контроль над регіоном сперечалися Німеччина, Австро-Угорщина і Росія.

• Територіально-ресурсні спори між Німеччиною та Францією, де основними предметами протистоянь були Ельзас і Лотарингію, втрачені Францією під час франко-прусської війни і великий вугільний басейн в Саарі (він згодом перейшов під управління Ліги Націй і пробув під її управлінням аж до 1935 року).
• Конфлікти Росії з Німеччиною та Австро-Угорщиною — Росія намагалася отримати контроль над Босфором, Німеччина і Австро-Угорщина — відрізати території Польщі, прибалтійські землі і території сучасної України.

З чого почалася війна

Дуже однозначно можна сказати, коли почалася Перша світова війна (ПМВ). В кінці червня 1914 року, на території Боснії і Герцеговини у місті Сараєво був убитий спадкоємець Австро-Угорської імперії Франц-Фердинанд. Це була провокація з боку австрійців і при активній участі британських дипломатів і преси, привід для ескалації конфлікту на Балканах.

Вбивцею був сербський терорист, член екстремістської організації «Чорна Рука» (інакше звана «Єдність або смерть») Гаврило Принцип. Ця організація, укупі з іншими подібними підпільними рухами, намагалася поширити націоналістичні настрої по всьому Балканському півострову у відповідь на анексію Боснії і Герцеговини в 1908 році, яку провела Австро-Угорщина, поклавши початок боснійському кризи.

На рахунку таких формувань вже було кілька замахів як вдалих, так і невдалих, на видних політичних діячів імперії та Боснії і Герцеговини. День замаху на ерцгерцога обрали невипадково, адже 28 червня він повинен був брати участь у заходах, присвячених річниці битви на Косовому полі 1389 року. Такі заходи в цю дату багато боснійців вважали прямою образою їх національної гордості.

Крім вбивства ерцгерцога, в ці дні відбулося кілька спроб ліквідації громадських діячів, які виступали проти початку військових дій. Так, за кілька днів до 28 червня було скоєно невдалий замах на Григорія Распутіна, відомого, крім іншого, антивоєнними настроями і великим впливом при дворі імператора Миколи Другого. А на наступний день, 29 червня був убитий Жан Жорес. Це був впливовий французький політик і громадський діяч, який боровся проти імперіалістичних настроїв, колоніалізму і, як і Распутін, виступав запеклим противником війни.

Вплив Великобританії

Після трагічних подій в Сараєві дві найбільші держави Європи — Німеччина і Російська імперія намагалися уникнути відкритого військового протистояння. Але це положення зовсім не влаштовувало британців і в хід пішли дипломатичні важелі. Так, після вбивства Принципом Франца Фердинанда, англійська преса відкрито стала називати сербів варварами і закликати верхівку Австро-Угорської імперії дати їм рішучу і жорстку відповідь. При цьому через посла створили тиск на російського імператора, закликавши надати Сербії всю можливу допомогу, якщо Австро-Угорщина зважиться на будь-які провокації.

І вона зважилася. Майже через місяць після вдалого замаху на спадкоємця, Сербії були пред’явлені вимоги, виконати які було неможливо. Наприклад, одним з його пунктів була допуск на територію чужої держави працівників поліції. Серби не взяли тільки цей пункт, як і очікувалося, стало оголошенням війни. Причому перші бомби впали на її столицю вже на наступний ранок, що ясно говорило про готовність австро-угорців воювати негайно.

Російської імперії, яка завжди вважалася щитом православ’я і слов’янства, довелося, після невдалих спроб дипломатичного припинення вогню, оголосити мобілізацію всієї країни. Таким чином, участь Росії в Першій світовій війні було неминучим.