Собакевич

Поміщик – кулак, ведмідь, камінь. Ім’я поміщик не може бути іншим – Михайло Семенович. Все в породі Собакевича міцні: батько був справжнім богатирем. Він один йшов на ведмедя. Цікаво, що класик дає опис дружини – Феодулії Іванівни, але нічого не говорить про дітей. Як ніби тут не про що міркувати. Діти є, вони такі ж міцні, як все в породі поміщика. Імовірно, живуть самостійно десь окремо від батька. Стає зрозуміло, що в їхніх маєтках все схоже. Ще одна цікава деталь – пан ніколи не хворів. Собакевич при першому сприйнятті дещо інший, ніж попередні персонажі. Але поступово розумієш, в ньому так само немає душі. Вона зачерствіла і померла. Залишилася незграбність і мертва хватка. Він піднімає на товар ціну, навіть не замислюючись про суть предмета продажу. Грубий господар панує в маєтку. Він ні в кому не бачить хорошого, все шахраї і обманщики. Іронія звучить у словах класика, коли Собакевич знаходить в місті однієї порядної людини і називає його свинею. На ділі сам Собакевич саме такий, яким уявляє людей. Він знаходить рись, коли починається торгівля, і заспокоюється, коли товар вигідно проданий.