Григорій Печорин – головний персонаж роману. Унікальна особистість, яку до кінця зрозуміти не вдалося нікому. Такі герої зустрічаються в кожному часі. Будь-який читач зможе дізнатися в ньому самого себе з усіма властивими людям вадами і бажанням змінити світ.

Образ і характеристика Печоріна в романі «Герой нашого часу» допоможуть зрозуміти, що він за людина насправді. Як багаторічна вплив навколишнього світу змогла накласти відбиток на глибину характеру, перевернувши складний внутрішній світ головного героя.

Зовнішність Печоріна

Дивлячись на молодого, симпатичного людини важко визначити, скільки йому років насправді. Зі слів автора не більше 25, але іноді здавалося, що Григорію вже за 30. Подобався жінкам.
«…був взагалі дуже непоганий і мав одну з тих оригінальних фізіономій, які особливо подобаються жінкам світським…»

Стрункий. Чудово складний. Атлетичної статури.
«…середнього зросту, стрункий, тонкий стан його й широкі плечі доводили міцне додавання…».

Блондин. Волосся злегка завивались. Темного кольору вуса, брови. При зустрічі з ним все звертали увагу на очі. Коли Печорін посміхався, погляд карих очей залишався холодний.
«…вони не сміялися, коли він сміявся…»
Рідко, хто міг, винести його погляд, занадто важкий він був і неприємний для співрозмовника.

Ніс трохи задерти. Білосніжні зуби.
«…трохи кирпатий ніс, зуби сліпучої білизни…»

На лобі вже визначилися перші зморшки. Хода Печоріна статечна, злегка лінива, недбала. Руки, незважаючи на міцну фігуру, здавалися маленькими. Пальці довгі, тонкі, властиві аристократам.

Одягався Григорій з голочки. Одяг дорога, чиста, добре відпрасована. Приємний аромат парфуму. Чоботи вичищені до блиску.

Характер Григорія

Зовнішній вигляд Григорія повністю відображає внутрішній стан душі. Все, що він робить, пройнятий точну послідовність кроків, холодною розсудливістю, через які іноді намагаються прорватися емоції і почуття. Безстрашний і безрозсудний, десь слабкий і беззахисний, немов дитина. Він весь створений з суцільних протиріч.

Григорій пообіцяв собі, що ніколи не покаже справжнє обличчя, заборонивши виявляти будь-які почуття до кого-небудь. Він розчарувався в людях. Коли він був справжнім, без лукавства і облуди, вони не змогли зрозуміти глибину його душі, звинувачуючи в неіснуючих вадах і пред’являючи претензії.
«…усі читали на моєму обличчі ознаки поганих почуттів, яких не було; але їх припускали – і вони народилися. Я був скромний – мене звинувачували в лукавстві: я став потайливий. Я глибоко відчував добро і зло; ніхто мене не пестив, всі ображали: я став злопам’ятний; я був похмурий, – інші діти веселі й балакучі; я відчував себе вище їх, – мене ставили нижче. Я зробився заздрісний. Я був готовий любити весь світ, – мене ніхто не зрозумів: і я вивчився ненавидіти…»

Печорін постійно в пошуку себе. Метається, шукаючи сенс життя, і не знаходить. Багатий і освічений. Дворянин за походженням, він звик крутитися у вищому суспільстві, але йому таке життя не по душі. Григорій вважав її марною і нікчемною. Добрий знавець жіночої психології. Міг обчислити і зрозуміти кожну з перших хвилин розмови, що вона собою являє. Виснажений і спустошений світським життям, він намагався заглибитися в науку, але незабаром зрозумів, що сила не в знанні, а в спритності й удачі.

Нудьга роз’їдала чоловіка. Печорін сподівався, що на війні туга піде, але помилявся. Кавказька війна принесла чергове розчарування. Незатребуваність в житті привела Печоріна до вчинків, не піддається поясненню і логіці.

Печорін і любов

Єдиною жінкою, яку він кохав, була Віра. Для неї він був готовий на все, але бути разом їм не судилося. Віра заміжня жінка.

Ті рідкісні зустрічі, що вони могли собі дозволити занадто компрометували їх в очах оточуючих. Жінка змушена була виїхати з міста. Наздогнати улюблену не вдалося. Він лише смерть загнав коня у спробі зупинити і повернути її.

Інших жінок Печорін не сприймав всерйоз. Вони ліки від нудьги, не більше. Пішаки у грі, де правила встановлював він. Нудні і нецікаві створення наганяли на нього ще більшу зневіру.

Ставлення до смерті

Печорін твердо впевнений, що все в житті зумовлене. Але це не означає, що потрібно сидіти і чекати смерті. Треба йти вперед, а вона сама знайде того, хто їй потрібен.
«…мені подобається сумніватися у всьому. Я завжди йду вперед, коли не знаю, що мене чекає. Так як страшніше за смерть нічого немає, і може трапитися – і смерть не обійдеш!..»

Інші матеріали по роману «Герой нашого часу»

Короткий зміст

Аналіз глави “Бела”
Аналіз глави “Максим Максимич”
Аналіз глави “Тамань”
Аналіз глави “Княжна Мері”
Аналіз глави “Фаталіст”
Стаття Бєлінського про роман (коротко)
Цитати з роману
Історія створення
У чому суперечливість характеру Печоріна?
Образ і характеристика Печоріна
Образ і характеристика Максима Максимыча
Образ і характеристика Грушницкого
Образ і характеристика Віри
Образ і характеристика Бели
Порівняльна характеристика Печоріна і Вернера
Відносини Печоріна і Бели
Взаємовідносини Печоріна і Максима Максимыча
Порівняльна характеристика Печоріна і Грушницкого
Взаємовідносини Печоріна і Мері
Жіночі образи в романі