Роки війни

Наступна зустріч відбулася в 41 році, коли Ткачук проїжджав повз маєтку січневим вечором. Він промерз і вирішив зігрітися в стінах школи. Йому відкрили хлопці. Вони розповіли, що вчитель пішов проводжати додому двох близнят, так як на вулиці швидко потемніло, а їх дорога проходить через ліс.

Також діти пояснили, що Мороз купив спеціально для них теплу взуття, так як у батьків на це не було достатньо коштів. Також в школі проживав Павло Міклашевич, у нього були серйозні проблеми з батьком.

Проте незабаром йому довелося залишити стіни навчального закладу, так як поступив наказ від прокурора Сівака, щоб дитина повернувся додому. Його батько на очах всього села б’є, але жоден дорослий не заступився за хлопця, тільки Мороз зміг протистояти чоловікові. Незабаром він домігся того, щоб хлопчика визначили в дитячий будинок. Однак Павло продовжував жити в школі.

Все змінилося в один момент, коли прийшла звістка про початок військових дій. Багато хто до останнього не вірили, що фашизм прийде на білоруську землю.

У той період ніхто не підозрював, що війна затягнеться на довгі чотири роки, та ще й віднесе так багато життів. Ткачук та багато інших учителі разом з дітьми пішли в ліс і стали партизанами. Новини вони отримували через Морозу. Але знайшлися ті, хто добровільно вирішили служити німцям.

Коли Ткачук потрапив у село, то з’ясував, що більшість людей, яких він вважав союзниками, стали зрадниками. А Мороз продовжував викладати, але вже у себе вдома. У місці, де була школа, зробили штаб фашистів.