Феномен інсайту.

За легендою старогрецький учений Архімед відкрив принцип витіснення рідини вигуком «Еврика!» («Я знайшов»). І це було саме осяяння. Але вперше стадії розумового процесу описав у 1910 році французький математик Анрі Пуанкаре. Пуанкаре називав осяяння «результатом довготривалої несвідомої роботи». Пізніше його роботи переклав на англійську мову й опублікував американський психолог Грем Уоллес. І з тих пір теорія творчих інсайтів носить його ім’я.

У своїх роботах Пуанкаре використовував французьке слово «Illumination» – «осяяння» Англійський термін «Insite» (проникнення в суть) увів в 1925 році німецько-американський психолог, один із засновників гештальт-терапії Вольфганг Келлер. Інсайт в гештальттерапії – це не миттєвий трюк, а довгий процес, який накопичує свої результати. Обов’язковою частиною інсайту є емоційний компонент або Ага-переживання (A-ha experience).

Академік Наталія Бехтерева присвятила наукову кар’єру досліджень нейрофізіологічного мислення, творчості і свідомості. Вперше в історії вивчення мозку їй вдалося наблизитися до розгадки феномену творчого осяяння і сформулювати дві теорії. Перша: у момент інсайту свідомість функціонує за принципом радіоприймача і самостійно створює зразкові умови для власного просвітлення. Друга: вирішити проблему допомагає своєрідний транс, який сприймається як «внутрішній голос».

Вчені неодноразово намагалися пояснити механізм геніальності. Але поки що зрозуміло одне: без осяяння немає генія. Ще зі школи багато хто пам’ятає історію про те, що Менделєєв побачив свою таблицю уві сні. Момент яскравого осяяння трапився і зі знаменитим винахідником Нікола Тесла. У момент неспішної прогулянки його свідомість подібно до спалаху блискавки осяяла ідея створити електродвигун на змінному струмі. Подібні осяяння зі своєї практики описували вчені, музиканти, художники, письменники, военначальники.