Гештальт терапія допомагає жити тут і зараз, усвідомлювати і приймати своє тіло, розібратися з дитячими образами, незакінченими відносинами і самотністю. Але головне, вона необхідна не тільки людям з депресіями або тривожними розладами. Це нормальна практика для того, щоб поправити ментальне здоров’я. А плутанина виникає через нерозуміння принципів психотерапевтичного підходу.

У статті розповідаємо про способи відрізнити грамотного гештальт терапевта від дилетанта, специфіку роботи та розроблених проблеми. Розкриваємо плюси та мінуси терапії. Наводимо приклади вправ для кожної з чотирьох стадій перерваного контакту.

Що таке гештальт терапія

Гештальт терапія — це гуманістичний напрямок у психотерапії, побудовану на клієнтському переживання контакту зі своїм внутрішнім «Я», зі своїм оточенням і з терапевтом. Гештальт терапія фокус з утримання (заявленої або обговорюваної теми) на сам процес (що відбувається тут-і-зараз). Акцент робиться на клієнтських почуттях і відчуттях в даний момент, а не на згадці про минуле або фантазії про майбутнє.

Якщо описати ідеальний результат терапії одним терміном – це усвідомлення. Усвідомлювати – значить з увагою ставитися до своїх відчуттів, переживань, потреб, брати на себе відповідальність за свої думки, емоції, вчинки, зроблене і незроблене. Послідовники гештальт підходу впевнені: якщо прийняти на себе відповідальність за своє життя, можна вирішити більшість проблем.

Гештальт терапія:

• Вимагає від клієнта повного довіри до терапевта навіть у випадках, коли техніки виглядають дивними або дуже дивними (наприклад, під час сеансу проводяться «пробні» похорон клієнта).
• Вимагає від терапевта високого рівня підготовки, емпатії, особистісного присутності, дбайливого ставлення до внутрішнього світу клієнта, достатнього життєвого досвіду.

У гештальт підходу особистість людини бачиться багатовимірний, не тільки як сума духовних, душевних і біологічних характеристик. Підхід концентрується на ідеї психологічного здоров’я – гармонійної, цілісної роботи та взаємодії життєво важливих систем людини, відсутності внутрішніх блоків, задоволення значущих потреб. Головний показник фізичного і психічного здоров’я – це здатність організму до саморегуляції.

Ці два переконання пояснюють базові положення гештальт-підходу:

• Функція саморегуляції нічим не може бути адекватно замінена.
• Робота системи саморегуляції неможлива без взаємодії з навколишнім середовищем.

Плюси і мінуси гештальт терапії

Ідеальних підходів в психотерапії не існує. Є ті, які підходять конкретній людині. Перш, ніж починати пошуки терапевта, потрібно дізнатися про сильних і слабких сторонах терапії.

Плюси:

• Любов до експериментів, незацикленность на конкретних техніках.
• Гнучкий підхід до клієнта: метод не «заточений» під конкретний тип особистості або однотипні проблеми.
• Можливість змінити структуру терапії прямо під час сеансу.
• Враховує особливості світогляду клієнта.
• Працює з старими проблемами, дійсно дуже старими.
• Працює з екзистенційними проблемами (у чому сенс життя) і з дрібними побутовими негараздами (як наважитися попросити підвищення зарплати ).
• Орієнтується на результат, який визначає сам клієнт.
• Особливу увагу приділяє особистості, а не перевірок нових методик.

Мінуси:

• Вимагає достатньої клієнтського досвіду, щоб навчитися розуміти все, що відбувається під час сесії. Тому не підходить для швидкого вирішення конкретних проблем за 2-3-5 зустрічей з терапевтом.
• Не дає клієнту конкретних порад, прямих відповідей на поставлені питання, чіткого плану дій.
• Підключає всі почуття (на сеансах доведеться плакати, сумувати, переживати колишні розчарування).
• У великій мірі залежить від компетентності терапевта.

Гештальт терапія – сучасний і один з найбільш поширених методів зі своєю теоретичною базою, методологічним обґрунтуванням і перевіреним практичним арсеналом. Терапевтичні техніки традиційно належать до дієвих методів лікування і профілактики тривожних розладів, фобій, депресії, психосоматичних хвороб, внутрішньоособистісних і міжособистісних конфліктів. Використовується для індивідуального, сімейного та групового консультування, клінічної практики.

Роль гештальт-терапевта в психотерапії

Гештальт терапевт – не бездіяльний спостерігач, який сидить у кріслі і слухає клієнтські скарги. І не коуч, який запропонує рішення проблеми. Гештальт-терапевт – активний учасник терапевтичного процесу і в якійсь мірі провідник, супроводжуючий в пошуках клієнтом власного «Я».

З якими проблемами звертаються до гештальт-терапевта

У гештальт-аналізі існують свої особливості, тому до психотерапевта краще всього звернутися з такими проблемами:

• Непорозуміння з батьками. Дитячі образи; невміння розлучитися з батьківською сім’єю (так звана невидима пуповина); небажання відповідати батьківським стандартам.
• Непрожитое горі. Затяжний процес горевания, який тягнеться роками; бажання уникнути сильних страждань; невміння прожити, отплакать, відгорювати втрату,
• Зміни в житті. Багато сумніву, багато тривоги з приводу правильності вибору; страх перед зміною роботи; невпевненість у своїх силах.
• Складнощі з дітьми. Невміння розібратися в своїх почуттях по відношенню до своєї дитини; бажання налагодити стосунки з підлітками, прийомними дітьми.
• Розрив відносин. Страх перед самотністю; страх втрати близьких відносин; бажання зрозуміти причини співзалежних відносин.
• Психосоматика. Тривога, стрес, депресія після невисловленого образи, непрожитого горя; раптові болі в тілі при спілкуванні з людьми.
• Конфлікти. Робітники, побутові, сімейні конфлікти, сварки з дружинами, друзями, родичами; невміння висловити свої і зрозуміти чужі емоції.

Мета роботи гештальт-терапевта – підвести клієнта до того, щоб він самостійно відповів на свої питання. В очікуваному варіанті клієнт вчиться усвідомлювати і вибудовувати свої кордони, виражати емоції, задовольняє свої потреби і закриває незавершені гештальти. Отримані навички самодослідження клієнт зможе застосовувати самостійно.

Що відбувається в кабінеті гештальтиста

Досвідчені клієнти знають, що гештальт-терапевт працює в основному «розмовами». Наприклад, уважно і з цікавістю слухає, перепитує про подробиці життя, внутрішніх переживаннях. По ходу сеансу може поділитися своїм досвідом, спостереженнями або роздумами. Недосвідчені клієнти дивуються або жорстоко розчаровуються на перших сеансах і припиняють терапію. Але те, що непідготовленій людині здається звичайною бесідою, для гештальтиста – велика підготовча робота по встановленню контакту і взаємної довіри.

На перших двох сеансах терапевт і клієнт тільки розмовляють. Клієнт розповідає про те, що його привело на прийом. Терапевт ставить запитання, уточнює, вирішує, чи вистачить йому компетенції вирішити клієнтський запит. Після цього психотерапевт озвучує умови роботи і якщо клієнт їх приймає, починається терапія.

Як проходить терапевтична зустріч:

На перших хвилинах терапевт обов’язково запитує клієнта про те, що він відчуває в цей момент? Комфорт або дискомфорт? Чого хоче чи не хоче? Це важливо для встановлення контакту з клієнтом самим собою.

Клієнту без досвіду роботи важко сформулювати правильну тему запиту. Зазвичай вона звучить досить невизначено: «все в житті погано» або «я втомився від життя». Тому терапевт на перших сеансах сам конкретизує і озвучує тему зустрічі. Потім тему може озвучувати сам клієнт або вона «спливає» під час обговорення.

Теми різні. Ситуація, яка трапилася буквально перед сеансом. Стара проблема, яка триває роками. Не пережита дитяча травма. Повторюваний кошмарний сон. Сумніви клієнта з приводу вибору. Різка біль, яка виникла нізвідки.

В залежності від теми терапевт підтримує обговорення, пропонує вправи, експерименти. Під час сеансу стежить за рівнем енергії (падає чи зростає), залученістю або можливим опором клієнта до обговорюваної теми, його мімікою, позами.

На терапевтичної зустрічі можна все: ридати на плечі терапевта, сміятися, стрибати, лаятися матом, зображати своїх батьків/дітей/друзів, писати листи, відмовлятися виконувати вправи. Не можна тільки порушувати часові рамки сеансу.

В останні п’ять хвилин сеансу зазвичай обговорюється результат: наскільки клієнт задоволений/незадоволений ходом терапії та вирішення його проблеми. Обговорюються можливі складності взаємодії.

По ходу терапії психоаналітик може запропонувати участь в групі або виїзну сесію. Це цікавий досвід для клієнта, але така можливість обговорюється окремо.

Як вибрати «свого» психотерапевта

Середня тривалість гештальттерапії близько двох років. Головний інструмент психотерапії – особливі стосунки терапевта з клієнтом, які допомагають коригувати психологічні проблеми. Тому вибрати терапевта розумом неможливо. У 90% випадків вибір відбувається на несвідомому рівні.

Щоб не бігати від кабінету до кабінету в пошуках терапевта, який сподобається як людина, можна провести підготовчу роботу:

• Чітко визначити свої цілі. Як правило, досвідчені лікарі не працюють з усіма проблемами поспіль. Частіше вони працюють з вузькими темами: дитячо-батьківськими відносинами, сімейним консультуванням, підлітковими проблемами, сімейними конфліктами. Докладно описана проблема підвищує шанси потрапити до потрібного фахівця.
• Зрозуміти, до кого йти не варто. Краще уникати занадто розрекламованих терапевтів або тих, хто приймає шикарно обставлених кабінетах. Так клієнт ризикує платити не стільки за допомогу, скільки за рекламу або оренду приміщення. Також не варто довіряти обіцянками гарантованого результату. Завдання терапевта – запропонувати траєкторію змін, а не продати рецепт щастя.
• Попередньо переговорити з терапевтом. Необхідно розпитати його про досвід роботи, освіту та додаткових курсах. При всьому різноманітті більшість курсів та підготовчих програм добре відомі. Важливі ознаки професіоналізму – членство терапевта в професійних організаціях та проходження супервізії. Супервізія – це «курси підвищення кваліфікації» у більш досвідченого психотерапевта.

Під час першого прийому у психотерапевта потрібно ще раз переконатися, що до цієї людини немає особистої антипатії. Вона недоречна при роботі з будь-яким фахівцем, але в психотерапії особливо важлива. Також потрібно обговорити плату за сеанс, тривалість сеансу, мінімальна кількість сеансів. Якщо на першій зустрічі нічого не насторожило, можна домовлятися про наступну. Але відразу укладати договір на тривалий курс терапії не варто. Навіть якщо терапевт лякає майбутніми нещастями чи пропонує знижку.

Коли можна зрозуміти, що терапевт вам підходить? Зазвичай це стає зрозуміло після другого сеансу. На перших сеансах клієнт і терапевт тільки знайомляться, окреслюють попередній коло проблем, «притираються» один до одного. Якщо після перших сеансів залишилися тільки позитивні емоції, а віра в себе зросла хоча б на 1%, терапія з великою ймовірністю допоможе. Якщо після першої розмови ви відчуваєте внутрішній опір, головний біль або негатив – терапевта краще відразу змінити.

«Правильний» психотерапевт не ставить діагноз, не виписує лікарських препаратів, не дає чарівних таблеток або чарівного стусана, не працює з психічними відхиленнями, не говорить заумними словами, не залякує.

Гештальт терапія: техніки і прийоми

Основне завдання людини на сеансі гештальттерапії – не стільки думати, скільки відчувати. Головний інструмент: техніки, з допомогою яких усвідомлюються стадії контакту і механізми їх переривання.

Цикл контакту

Контакт в гештальттерапії — це процес задоволення потреби. Цикл контакту — це формування гештальта (проблеми, бажання) і його подальше руйнування. Щоб задовольнити будь-яку потребу (наприклад, поїсти), потрібно пройти чотири стадії контакту:

• Предконтакт (стадія усвідомлення) – я розумію, що хочу їсти.
• Контакт (стадія мобілізації) – я шукаю, що б з’їсти.
• Фінальний контакт (стадія дії) – я їм.
• Постконтакт (стадія задоволення) – я переварюю і отримую задоволення.

Якщо на одній зі стадій контакт переривається, потреба залишається незадоволеною, а гештальт – незакритим. Відбувається це по одному з чотирьох механізмів переривання.

Механізми переривання контакту і терапевтичні техніки

Проекція.

Відбувається, коли ми приписуємо зовнішнього світу щось зі свого минулого досвіду. Таким чином, ми проектуємо на події або людей свої очікування, переживання, страхи. У підсумку отримуємо від зовнішнього світу зовсім іншу реакцію, ніж очікувалося.

Терапевтична робота полягає в тому, щоб навчитися привласнювати собі «заборонені» почуття: злість, лють, розгубленість, безсилля. Тут допомагає техніка роботи зі сновидіннями. Клієнт запам’ятовує яскравий сон, після чого розбирає його разом з терапевтом. Всі елементи сну розглядаються як частини особистості клієнта. Кожного живого і неживого героя свого сну клієнт «приміряє» на себе, так привласнює собі різні почуття.

Интроекция.

Відбувається, коли ми приймаємо нову інформацію без перевірки, що називається «на віру». Коли це відбувається в дитинстві – це нормально. Але коли дорослими ми «проковтуємо» чужі переконання, погляди на життя, цінності, то не можемо ними усвідомлено користуватися. У підсумку – ведемо себе неприродно, зазнаємо невдачі.

Терапевтична робота спрямована на важкі, избегаемые почуття провини і сорому клієнта. Тут допомагає вправу з заміною поняття «повинен» на «хочу». Клієнт виписує списком все, що він на його думку повинен робити для інших. У другій частині переписує ті ж фрази, але замість «я повинен» пише «я можу». В третій раз фрази переписуються зі слів «я хочу».

Злиття.

Відбувається, коли ми жертвуємо собою заради «вічної любові», «вічного щастя». Заради можливості не вирішувати, не брати на себе відповідальність. У підсумку – живемо чужим життям, відчуваємо себе нещасними.

Терапевтична робота починається з визнання своєї окремішності, за якими слід визнання почуття самотності і звільнення. Тут допомагає аналіз улюбленого фільму або книги. Клієнт згадує героя, з яким ототожнює себе. Від імені героя розповідає, що відчуває в тій чи іншій ситуації, намагається зрозуміти мотиви своїх вчинків.

Ретрофлексия.

Відбувається, коли ми обертаємо нерозтрачену негативну енергію на самих себе. Замість того, щоб висловити негатив, ми ніби замикаємо потреба в своєму тілі. У підсумку – невиражені емоції «з’їдають» нас зсередини, перетворюючись в патологічний придушення внутрішніх імпульсів.

Терапевтична робота спрямована на тілесні відчуття: затискачі, напруга, різкий біль, що клієнт відчуває при блокуванні енергії. Тут добре працює вправа «Продай свою біль». Клієнт спочатку ліпить із пластиліну свій біль так, як він її відчуває. Потім намагається вигідно продати» її терапевта. При цьому рекламує біль разом з вигодами, які вона приносить (наприклад, різкий біль у серці допомагає припинити неприємну розмову).

Запропоновані техніки – це тільки приклади. В арсеналі досвідченого терапевта є десятки вправ для кожного клієнтського запиту.

Переваги гештальт терапії в тому, що вона не обмежується вирішенням проблем. Ця потужна, динамічна, відкрита новим віянням система стала також ефективним методом допомоги людям в особистісному та кар’єрному зростанні, реалізації свого потенціалу і призначення.