Шолоховська епопея – це війна, смерть, зрада, революція, влада. Безліч слів жіночого роду – основа сюжету. Одні жіночі образи в романі «Тихий Дон» є основними. На прикладі їх долі можна зрозуміти проблеми, які хоче донести до читача автор. Інші другорядні персонажі. Але без них не зрозуміти характеру донського козацтва, різнорідність і багатоликість російської жінки.

Образи жінок, що є основними персонажами роману, ви знайдете за посиланнями, наведеними нижче:
Ксенія Астахова

Дуняша Мелехова
Наталія Мелехова

Єлизавета Мохова

Дочка купця Сергія Мохова Лізавета – дівчина з горіховими очима. Враження від дівчини не можна назвати однаковим. Для одних вона «диявольськи хороша», видна непогана собою дівчина. У інших викликає невигідне враження: неприємні очі, мокра долоню. Купчиха закінчила гімназію. Вихованням її займається мачуха, її нервовий вдачу надав свою дію. Ліза обертається серед куховарки, що не відрізняється благонравием і скромністю. Розпуста змінює все життя розбещеної панночки. Автор порівнює її з кущем дикої вовчої ягоди, вільної і небезпечною.

Ліза, понадіявшись на себе, пішла на риболовлю з Митькой Коршуновым. Він зґвалтував дівчину, по селу швидко поповзли чутки. Хлопець хотів взяти Лизавету в дружини, але батько відсилає дочку на навчання. Перший сексуальний досвід не зробив дівчину скромною, навпаки, до 21 року вона стала «зіпсованою», разложившейся морально особливою. Ліза живе з лікарем-венерологом. Читач може пофантазувати про такого зв’язку. Дівчина змінює партнера, вона сама пропонує козака Тимофія жити разом. Така поведінка для описаного століття – рідкість. Стосунки тривають недовго, дівчина легко міняє партнерів. До батька дівчинка належить споживацьки, їй потрібні гроші, подарунки. Прихильності і щирості дочірньої в характері немає.

Які риси притаманні Лизавете:

• взбалмошность: лихослів’я, грубість, розпещеність;
• самолюбство: пишається своїм тілом, формами, не приймає нічиє думка за еталон, крім свого;
• пристрасність: «не баба, а вогонь»;
• досвідчена в справах любові жінка.

Образ Лизаветы – приклад барського виховання, втрата зв’язку з корінням, розпуста і порожнеча. Але слід розуміти, що відсутність таких жінок – прикрашання реалій життя.

Образ матері Григорія (Василина Іллівна)

Василина Іллівна – мати Григорія, Петро і Дуняші. Діти різні за характером, але у всіх є спільна риса: вони люблять свою родину і своє коріння. Добре серце матері підкорює. Сторінки, де Іллівна помирає неможливо читати без сліз. В ній стрижень жіночої сили, гордість і стати, тому в особі мертвої старенької з’являється образ молодої сильної та мужньої матері. Жінка відповідає добром на добро, прощає Ведмедика Кошового, який вбив сина. Змушує Наталю вимолювати прощення у Бога за неправильні вчинки. Мудрість, жіночність, працьовитість – основні риси характеру Іллівни. Важко дається матері загибель дітей. Вона не вірить похоронці на Григорія, гірко оплакує Петра. Мати приймає невістку і підтримує її в складні хвилини як дочка. Жінка не приймає війни, для неї жорстокість, насильство і братовбивство далекі і незрозумілі. Пережила побої чоловіка («синя, як залізо»), вона зуміла зберегти до нього гарне ставлення, ні разу не прийшла до думки, піти з дому. Козачий характер проглядається в поведінці господині сім’ї: стати, гордість, розум.

Ганна Погудка

Жінка-більшовичка Ганна Погудка допомагає проникнути всередину складної долі революціонерок. Здорова, фізично міцна дівчина виглядає безглуздо в солдатському одязі: ватна теплушка, великі чоботи, хустку. Форма псує зовнішній вигляд дівчини, приховує жіночі принади. Автор по-доброму описує зовнішність, але його не можна порівняти з іншими жіночими образами. Тут суміш чоловічих характеристик з жіночими:

• човгаючи підошвами;
• туга повнота;
• широке пасмо волосся;
• рожеві ніздрі.

У вигляді постійно випадають волосся, вони не тримаються у вузлі, не укладаються під хустку. Милі риси залучили Бунчука. Він полюбив її веснянки, вдумливу складки на лобі. За національністю дівчина – єврейка. Сім’я живе скромно, майже бідно. Дівчина закінчила гімназію, працювала на фабриці, щоб допомогти рідним матеріально, давала уроки. Вона пишається, що може заробити собі на життя. Цінний працівник займається більшовицькою агітацією. Сторінки, де Анна стає кулеметницею, викликають різні почуття. З одного боку, сама хоче нею стати. Значить, розуміє, що хоче навчитися вбивати. З іншого боку, боїться стріляти. Кулемет дівчина вивчає досконально, як техніку. Вражають і рядки її участі в атаці. Строгі і чіткі фрази письменника:
«Посвист куль, жалюгідний заячий зойк Анни».
Героїня помирає на руках у коханого (головна героїня також вмирає на руках), але тут у письменника інші почуття. Бунчук побачив смерть в очах коханої, її образ міцно засів у душі і тьмянів від часу.

Ольга Горчакова

Жінка, яка стала дружиною Листницкого і причиною його смерті, – Ольга Горчакова. Висока жінка з золотими волоссям, з ладній фігурою. Вік героїні – за 30. В її обличчя, багато суперечностей: палкі губи – рожеві щоки, низький голос – зрізані дрібні зуби. Євгену вона здалася справжньою красунею. Він просить Ксенію виїхати з маєтку, коли привозить туди свою дружину. Ольга викликає тяжке тілесне потяг пана. Автор взагалі не говорить про почуття Ольги. Вчинками вона нагадує Єлизавету Мохову. Залишившись вдовою, швидко знаходить розраду в Листницком. Потім зв’язується з генералом Покровським. Зрозуміло, що це не останній чоловік у її житті, але читач вдячний їй за втручання в долю Євгена: не витримавши зради, він застрелився. Ця розплата за гріх і свою розпусту.

Інші матеріали по роману «Тихий Дон»:

Короткий зміст
Образ і характеристика Григорія Мелехова
Образ і характеристика Дуняші Мелеховой
Образ і характеристика Наталії Мелеховой
Образ і характеристика Аксіньі Астахової
Жіночі образи в романі
Історія створення роману