Земська реформа Олександра 2 1864 року коротко, положення про губернських і повітових земських установах, функції земств, плюси і мінуси, значення, підсумки реформи

Земська реформа Олександра II (1864 рік) була важливим і послідовним кроком після скасування кріпосного права.

Цей маніфест дав селянам особисту свободу, а також право володіти майном.

Але реформа 1861 року мала деякі недоліки, суть яких полягала в незадоволеності селян необхідністю виплати грошей за землю, провоцировавшей кругову поруку.

Коротко про земської реформи 1864 року

Коротко суть реформи полягала в тому, що в 1864 р. було прийнято Положення про земських установах, яке передбачало поява земств, органів місцевого самоврядування.

Розробник реформи Н. А. Мілютін, потім П. А. Валуєв. При цьому підготовка розпочалася ще в 1861 р.

Короткий конспект за темою «Земська реформа Олександра II» у вигляді таблиці.

Передумови і причини проведення

Підставою для проведення земської реформи Олександра II стало скасування кріпосного права. Першочергове завдання полягало в організації управління господарськими справами у відповідності з новою соціально-економічною ситуацією в країні.

Важливо було організувати управління соціально значущими об’єктами (школи, лікарні), а також надати допомогу і сприяння селянам в маловрожайні та неврожайні роки, погорільцям.

Розробка нового принципу управління на місцях було необхідним також з тієї причини, що потрібно врегулювати відносини між селянами, які не мали місцевого самоврядування, і їх колишніми власниками – поміщиками, ними управляли. Росія з цією необхідністю зіткнулася вперше.

Олександр Другий розумів, що реформування суспільства в інтересах селянства необхідно провести так, щоб не відштовхнути від себе дворянство. Реформа якраз була вираженням цього компромісу.

Історія створення та утримання

Відповідно до земської реформи, все населення, незалежно від стану, в межах кожного повіту, яке володіло-яким нерухомим майном чи землею, отримувала право брати участь в управлінні господарством.

Цей привілей отримувало і селянське сільське суспільство, але не безпосередньо, а через голосних. Губернські і повітові збори проводилися з участю останніх з періодичністю 1 або 2 рази за 12 місяців.

Питання меншого масштабу вирішувалися через такий орган як губернська земська управа і повітова. Управи підпорядковувалися зборам.

Термін роботи земства – три роки, потім призначалися перевибори. Автор реформи запроваджував принципи куриальности (три курії – селянство, купецтво, дворянство).

Дивіться також:  Прокофєв Сергій Сергійович біографія композитора, музичні твори, життя і творчість, цікаві факти, відомі пєси і опери піаніста

Земства займалися наступними питаннями:

  • забезпечення вмістом лікарень, відкриття нових;
  • забезпечення вмістом шкіл, відкриття нових;
  • утримання та будівництво доріг;
  • забезпечення продовольством населення при надзвичайних ситуаціях (пожежі, голод, посуха, повінь);
  • забезпечення насінням населення при надзвичайних ситуаціях (пожежі, голод, посуха, повінь);
  • допомогу при будівництві промислових об’єктів на території земства;
  • збір статистичних матеріалів, опис місцевості.

Принципи: виборність, всестановість, фінансова незалежність.

Оскільки плідне функціонування земств вимагало фінансових вливань, то органи земського самоврядування мали можливість збирати податки – земські збори.

Реалізація земської реформи

Земська реформа проводилася поступово, оскільки досить складно спрогнозувати наслідки радикальних змін.

Вперше реформа була проведена в Самарській губернії – через рік після підписання положення.

Система передбачала поступове введення, тому до початку 1866 р. діяло земське самоврядування в 18 губерніях. А через 15 років активне формування принципів місцевого управління йшло вже в 33 губерніях.

Але проект не ставив метою повсюдне поширення земств, тому земська реформа не була введена в ряді губерній. Це обумовлено тим, що в цих районах або не було поміщиків, чи було козацьке самоврядування.

Земська реформа Олександра II – плюси і мінуси

Основне значення земської реформи – поява місцевого самоврядування. В цілому земства стали важливим інструментом у просвітницькій роботі інтелігенції ліберальної і революційної.

В якості підсумку відзначимо позитивні і негативні сторони земської реформи.

Плюси:

  • зміцнення місцевого господарства;
  • поширення освіти;
  • розвиток медицини;
  • підвищення якості життя населення;
  • розвиток земського ліберального руху;
  • поява точних статистичних даних;
  • поява «третього елемента» в особі земських учителів, агрономів, лікарів, авторитет яких був значущий;
  • розвиток агрономії.

Мінуси — неповсеместное і вкрай тривалий проведення земської реформи не дало швидких результатів.

Позитивні підсумки надали плідну вплив на зниження соціальної напруженості в суспільстві, призвели до поліпшення економічної ситуації. Але з 1866 р. була введена система корекційних заходів.