Морфологічний розбір – це аналіз частини мови з точки зору її категорій і вживання в листі і розмові. Слова, що позначають дії, – одна з найважчих частин мови, яка має цілий ряд характеристик. Їх необхідно вивчити докладно, перед тим як розбирати дієслова.

Схема морфологічного розбору

Не заплутатися в критеріях і граматичних ознак цієї частини мови допоможе схема морфологічного розбору дієслова.

Аналіз робиться в такому порядку:

1. Вказати частина мови та інформацію про те, що вона позначає.
2. Записати початкову форму (інфінітив).
3. Визначити морфологічні характеристики. Їх ділять на дві групи.

Постійні:

• вид – визначення типу за критеріями завершеності дії. Є дві групи: досконалий вигляд (слова відповідають на питання «що робити?») і недосконалий («що зробити?» і всі форми цього питання). Виділяють також двувидовые, до яких підходять обидва питання;
• перехідність – тип сполучуваність з залежним іменником або займенником;
• зворотність визначається за наявністю у слові постфикса -ся чи -сь, який вказує на напрямок дії на того, хто говорить. Якщо є такі суфікси, то визначається наявність зворотності, якщо суфікс відсутня, то цей тип – безповоротний;
• слова, які позначають дію, мають спрягаемые і неспрягаемые форми.

Важливо! Неспрягаемые – це інфінітив, дієприкметник і деепричастие. Спрягаемые – це особисті і безособові.

Непостійні характеристики (змінюються у контексті):

• стан. Існує 3 варіанти за цим критерієм. Изъявительное – звичайне дію. Умовний – слова, які висловлюють припущення, сумнів, умова (вживаються з часткою б (би)). Наказовий містить заклик до дії, прохання, наказ;
• час: минулий (що робив? що зробив?), даний (що роблю?) або майбутнє (що роблю? що зроблю?). В майбутньому часі можна визначити форму: просту чи складену;
• число – однина чи множина;
• обличчя: перше – я і ми; друге – ти і ви; третє – він, вона, воно, вони;
• рід визначається у всіх часах, крім цього;
• роль, яку виконує разбираемое слово в реченні.

Ця схема враховує всі граматичні категорії дієслова і характеризує його з урахуванням всіх характеристик. Правильне дотримання порядку опису категорій допомагає не втратити ні одного важливого аспекту.

Існує декілька виключних ознак, які потрібно враховувати при аналізі дієслова:

• у безособових форм немає особи, числа;
• всі зворотні дієслова належать до непереходным;
• відмінювання допомагає визначити суфікс перед – ть;
• варто враховувати контекст: іноді слово вживається в переносному значенні. Наприклад, у реченні «Я пішов!» дія відноситься до минулого часу, яке використовується в значенні майбутнього.

Важливо! Ці особливості потрібно враховувати, щоб не помилитися, розбираючи дієслово як частина мови.

Зразок морфологічного розбору дієслова

Наведемо зразок морфологічного розбору дієслова «написала». Контекст – пропозицію: «Марина вчора написала сумне і довге листа своєму другові, якого не бачила вже дуже давно з-за раптової розлуки»

Написала – частина мови: дієслово. Граматичне значення – слово позначає дію, відповідає на питання «що зробила?».

Початкова – написати (питання – що зробити?).

Постійні морфологічні ознаки:

1. вид – недосконалий, закінчену дію (що зробила?);
2. тип – безповоротний (відсутній суфікс);
3. перехідний. Написала (що?) лист;
4. належить до 1-го спряжению.

Непостійні морфологічні ознаки:

• изъявительная форма (звичайне дію);
• минулий час (подія сталася у минулому);
• єдине число (Марина – одна);
• третя особа (вона);
• жіночий рід.

У реченні дієслово є присудком. Його потрібно підкреслити відповідно – двома прямими лініями.

Як розбирати дієслово, ми вже знаємо. Аналогічний розбір проводять спеціалізовані онлайн-сервіси. Вони працюють за принципом автоматизованого аналізу. Користувач вводить необхідне слово, а система автоматично визначає його граматичні характеристики.

Такий аналіз проводиться швидко і в 90 % випадків надає правильну інформацію. Перевага такого аналізу в тому, що він розпізнає словоформи і пропонує кілька варіантів морфологічного розбору.

Корисне відео

Підіб’ємо підсумки

Мінус такого способу аналізу граматичних ознак – відірваність від контексту. Система не визначає роль у реченні, не враховує можливості переносного значення. Оптимальний спосіб застосування такого методу – використовувати онлайн-аналіз для того, щоб перевірити аналіз, виконаний самостійно.