Історія питання.
Питання про походження та місцезнаходження свідомості вперше були сформульовані вченими, що жили до нашої ери. Гіппократ був першим лікарем, що зв’язав психіку людини з його мозком. А засновник афінської академії Платон вважав, що думати про самого себе людина здатна тільки завдяки своїй безсмертній душі.
У XVII столітті французький математик і філософ Рене Декарт розробив концепцію двоїстої природи людини: матеріального тіла і нематеріальної душі. Подальше вивчення свідомості у філософії і науці пов’язано з великими вченими-природознавцями: Вільгельмом Лейбніцем, Джорджа Берклі, Джоном Локком.
Психологія як наука про свідомість відокремилася від філософії в середині XIX століття. В цей же час в Лейпцигу була створена перша експериментальна лабораторія, присвячена дослідженню цього феномена. З приходом Зігмунда Фрейда світ зіткнувся з зворотною стороною свідомості – несвідомим. Починаючи з середини XX століття пізнавальними процесами в мозку займається когнітивна наука. Наукові відкриття в області вивчення свідомості зробили Вільгельм Вундт, Роджер Сперрі, Роджер Пенроуз, Олександр Лурія, Джон Серл, Наталія Бехтерева, Лев Виготський.
Єдиної, спільної ідеї свідомості не існує.
Є безліч суперечливих визначень і смислів, вкладених у це поняття: від уявлення суб’єкта про себе і навколишній світ до своєрідного сховища розумового процесу в певний момент часу. Одні вчені порівнюють свідомість з ефіром, який розподілений у Всесвіті, а людський мозок – з приймачем. Інші стверджують, що самосвідомість має не тільки людина, але й будь почуває і реагує істота і навіть жива клітина. Треті взагалі називають свідомість ілюзією.
Немає однієї думки і про виникнення свідомості. Одні пов’язують його походження з природним або «тілесним» початком. Інші приписують йому божественне походження і стверджують, що свідомість людини подібно до душі було «вкладено» в тіло вищим розумом. Є вчені, які вважають, що свідомість не вписується у фізичну картину світу, тому науковий підхід до його дослідження не застосуємо в принципі.
