Призначення в мистецтві
Художній прийом досить часто використовується в літературних творах прозових і ліричних жанрів для вирішення різноманітних завдань. Уособлення надають емоційні відтінки тексту, приковуючи читацьку увагу до змісту твору і служачи кращому його сприйманню.
У вірші А. А. Блоку зустрічаються приклади уособлення: «доглядальниця тиша» в одному, в іншому – «біле плаття співало в промені», «плакали зимові бурі», «майоріли зоряні сни», «плакали струни».
Літературний прийом представлений і в творах Б. Л. Пастернаку: «ліс… краплями піт кидає», «липень, таскающий пух кульбаб».
Зверніть увагу! Літературний прийом найчастіше застосовується не тільки в художніх творах, але і в науково-популярній літературі, а також в якості одного з маркетингових принципів.
Літературний прийом здатний стимулювати читацьку уяву, дати йому можливість відчути зміст твору більш мальовничо і виразно.
Досить часто використовують у ігрових методах навчання дітей.
Наприклад, при вивченні байок, насичених цими стежками, тварини наділяються різноманітними людськими властивостями, як у байці І. А. Крилова «Квартет».
Внаслідок цього діти жвавіше сприймають сюжет твору і розуміють мораль. Не завжди можна визначити, для чого використовують прийом уособлення.
Фахівці відзначають наростання ступеня відмінності стежка по їх дії в літературному творі і в розмові:
- Стежок, який є художнім засобом і вживається з метою посилення виразності: «серце відчуває», «серце не мовчить», «річка грає».
- В авторських ліричних творах, а також у фольклорі наближене до метафоричного значення: зображення стану природи в співвіднесенні з внутрішніми переживаннями ліричного персонажа, висхідний до міфічного осмислення світу. Навколишнє життя в літературному творі наділяється живими властивостями.
- Вищої щаблем літературного прийому є знак, безпосередньо скріплений з ключовою естетичної ідеєю і народжене з комплексу індивідуальних уособлень. Приміром, у ліричній повісті А. П. Чехова «Степ», просоченої стежками, описано чудовий по красі дерево, тяготящееся покинутостью, і напівжива трава, співає сумну пісню.
Все у поєднанні ці стежки створюють центральне уособлення – образ степу, свідомої даремний і безпідставний кінець належать їй скарбів, сил і захоплень.
Цей засіб є багатозначним, спаянным з думками автора про вітчизну, про життєву користь, про плин часу.
Значення такого прийому близько до філософського і міфологічному задумом по своєму загальному розумінню, не пов’язаній зі станом оповідача, але не дозволяє перейти межу, що розділяє естетику і міфологію.
