Модифікації

Виробництво було поставлено на потік за рік до офіційного прийняття бойової одиниці на озброєння. На «Уралтрансмаше» на той момент проводилися масштабні роботи з підвищення виробничих показників, тому випуск гаубиць 2С19 «Мста-С» здійснювався у Стерлітамаку аж до 1991 року, після чого знову зайнявся випуском уральський завод.

До 2011 року з конвеєра зійшли більше 500 зразків, модернізація їх триває донині.

Після прийняття на озброєння відразу з’явилася версія з маркуванням 2С30 «Ісеть». Потім відбувся європейський меморандум, на якому країнами НАТО були прийняті єдині стандарти для різних типів снарядів САУ. Згодом в СРСР почалися роботи над 2С33 «Мста-СМ», який наздогнав західні аналоги за характеристиками.

Зразок перевершив попередні артилерійські системи по потужності приблизно в 4 рази. Дальність стрільби вироби досягла 30-40 км (в залежності від типу боєприпасів), а швидкість стрільби зросла в 1,4 рази.

Роботи не були завершені, так як в розробці з’явилася модель 2С35 «Коаліція-СВ»

Паралельно велися роботи по удосконаленню що вже використовувалася у військах моделі 2С19 «Мста-С», технічні похибки, якої, виявлені під час війни в Чечні, стали перешкодою для виведення зразка на міжнародний ринок.

З 1998 року почалися роботи з оснащення машини удосконаленою системою наведення знаряддя, які завершилися до 2002 року. З 2008-го вдосконалений зразок поступив на озброєння в ряди Рвіа, а модель з неофіційною маркуванням 2С19М1–155 пішла на експорт у країни, що використовують снаряди калібру 155.

Інформація про наступному щаблі апгрейда 2С19 «Мста-С» (фото нижче) з’явилася в 2012 році. З неї випливає, що ЦКБ «Титан» запропонувало технічні рішення щодо удосконалення системи ведення вогню і швидкості стрільби. Реалізація принципу одночасного артналета, передбачає поразка мети декількома снарядами однієї САУ з різних позицій за короткий час, відкрила нові тактичні можливості 2С19 «Мста-С» (152 мм). Модель отримала маркування 2С19М2.