Економічні перетворення

Соціально-економічне становище Росії було незавидним. В умовах агресивної зовнішньої політики, постійному веденні війн, країні потрібно багато ресурсів і грошей. Реформаторський розум Петра наполегливо шукав способи видобутку нових фінансових джерел.

Була проведена податкова реформа. Головною її особливістю було введення подушної податі — здійснювався збір коштів з кожної людини, раніше ж податок стягувався з двору. Це дозволило наповнити бюджет, але посилило соціальну напругу, збільшилась кількість селянських повстань і бунтів.

Для розвитку відсталої російської промисловості Петро 1 активно користувався допомогою іноземних фахівців, запрошував до двору кращих європейських інженерів. Але робочих рук катастрофічно не вистачало. Тому із зростанням виробництва та відкриттям нових фабрик, замість плати подушного, кріпак міг приписатися до заводу і зобов’язатися відпрацьовувати там певну кількість часу.

Петро заохочував побудова фабрик, наділяв комерсантів широким рядом пільг. А також будувалися підприємства за державні гроші, а пізніше передавалися в приватні руки. Якщо вибраний власник фабрики не справлявся з виробництвом і йшов у збиток, Петро відбирав підприємство назад у власність держави, а недбайливого промисловця міг і стратити.

Але незграбні російські вироби не могли гідно конкурувати з передовими європейськими. Для підтримки вітчизняного виробництва Петро почав користуватися політикою протекціонізму — були введені високі мита на ввезення іноземних товарів.

Петро активно сприяв торгівлі. Він розумів, що для цього необхідно розвивати зручну транспортну систему. Були прокладені нові водні канали (Іванівський, Староладожский, Тверецький), будувалися сухопутні шляхи сполучення.

При правлінні Петра 1 була також проведена грошова реформа. Рубль почав дорівнювати 100 копійок або 200 грошей. Карбувалися більш полегшені срібні монети. Для торгових необхідностей в ужиток були введені круглі мідні монетки. Для потреб держави було засновано 5 монетних дворів.