Зовнішня політика і військова реформа Петра I

Молодий цар планував вести досить агресивну зовнішню політику. Петро припускав посилити вплив Росії на міжнародній арені, розширити межі і отримати доступ до незамерзаючих морів — Азовського, Чорного та Каспійського. Для досягнення таких амбітних цілей необхідно було побудувати боєздатну армію.

Петро ще з дитинства цікавився військовою справою. Для юного царевича були створені потішні (петровські) полиці — спеціальні військові формування для вивчення тактики бою і прийомів володіння зброєю. Саме тоді у Петра виробилися погляди на те, як в майбутньому повинна виглядати російська армія. Після приходу до влади ці погляди лягли в основу військової реформи Петра 1.

Військова реформа мала п’ять основних напрямків:

1. Створення регулярної армії. Був введений обов’язковий рекрутський набір. Набір проводився серед податних станів — по 1 рекруту з 25 дворів. Рекрутська служба була довічною. Завдяки цій реформі, чисельність регулярної армії зросла до 300 тисяч осіб.

2. 

   Озброєння армії сучасними видами зброї і техніки. Відкриття нових заводів і фабрик, орієнтованих на виробництво зброї. Розвиток військової промисловості в Росії.

3. Навчання особового складу. Відкривалися артилерійські, піхотні, морехідні школи.
4. Поліпшення дисципліни в армії. Приведення бойових частин до єдиного вигляду, введення стандартів обмундирування і озброєння. Були розроблені і введені в дію Військовий і Морський статути.
5. Підстава флоту і побудову необхідної інфраструктури — кораблів, верфей, портів. Відкривались спеціальні школи для навчання мореплавству. До кінця правління Петра, чисельність флоту сягала понад 30 тисяч осіб.

Завдяки цим змінам, російська армія змогла стати однією з найсильніших на той час. Особливо яскраво це проявилося під час Північної війни, де війська Петра 1 розгромили зразкову шведську армію.