Феноменологія проявів людської психіки

Психічні процеси – центральний предмет дослідження науки психології, всередині якого накопичуються знання про те, як взаємодіють, формуються, розвиваються, функціонують різні прояви психіки. Але, незважаючи на зростаюче велика кількість фактів, єдиної загальновизнаної класифікації психічних процесів немає.

Базова класифікація

До загальноприйнятому розумінню психіки призвели праці багатьох вчених. Це роботи П. К. Анохіна, В. М. Сєченова, С. Л. Рубінштейна, Б. Ф. Ломова. Одним з перших вважається поділ на розум, почуття, волю. Але сьогодні найбільш повної визнана типологія, радянсько-американського психолога Льва Веккера. Він запропонував розрізняти дві групи процесів:

• Пізнавальні (відчуття, сприйняття, мислення). З їх допомогою людина отримує і оновлює необхідні знання. В свою чергу діляться на два щаблі. Перша – це чуттєве пізнання, яке людина отримує при впливі подразників на органи чуття. Друга – це образи, що виникають після переробки первинної інформації. Друга щабель забезпечує раціональне пізнання світу.
• Наскрізні (пам’ять, увага, уява). Пов’язані з нервовими проявами, які організовуються на нейронному рівні, пронизують свідомість і утворюють вісь психологічного часу. Тому вони називаються наскрізними.

Класифікація за Веккеру описує дві осі психічних процесів, які взаємодіючи один з одним, допомагають людині брати участь у пізнанні, регулювати діяльність, набувати й практично застосовувати знання, навички, звички.

В деяких класифікаціях додають ще дві групи:

• Регуляционно-вольові. Завдяки вольовим зусиллям людина свідомо керує своїми думками, почуттями, прагненнями, поведінкою, висловлюваннями для того, щоб долати зовнішні або внутрішні труднощі.
• Комунікативні. Забезпечують взаємодію людей при виконанні конкретних завдань або під час спілкування.

Класифікація психологічних процесів вибудовується по висхідної ієрархії, що відображає стадії знайомства особистості зі світом. Спочатку дитина безпосередньо контактує з оточенням, з допомогою органів сприйняття пізнає об’єкти, природу, людей. Поступово розвивається чутливість, формуються відчуття. Відчуття дають базовий матеріал для вистав, складних образів. Далі результати спілкування зі світом записуються в пам’яті, розвивається інтелект, мова. Без них людина не може взаємодіяти з іншими людьми, грати, працювати або навчатися. Зріла психіка оперує старими образами, створює нові через уяву, пізнає властивості світу через мислення, включає свідому саморегуляцію. Іноді сприйняття спотворюється, створюючи ілюзії, фантазії, галюцинації.

Складові елементи психіки

Поділ психіки на психічні процеси – це умовний поділ на складові елементи:

• Відчуття. Психічне відображення окремих властивостей і станів зовнішнього середовища (зір, слух, смакові, вестибулярні, рухові і тактильні відчуття).
• Сприйняття. Формування цілісного образу зовнішніх предметів або явищ.
• Мислення. Вища, найбільш складна форма пізнання реального світу, побудована на двох принципово різних механізмах: отримання знань і власні умовиводи.
• Свідомість. Вищий рівень розвитку психіки і внутрішній світ людини.
• Мова. Інструмент вербального спілкування, який допомагає передавати і засвоювати інформацію, спілкуватися, думати, міркувати, фантазувати, розвивати інтелект.
• Увагу. Виборча спрямованість на предмет, зосередженість на об’єкті пізнання.
• Пам’ять. Здатність закарбувати, зберегти, відтворювати досвід в потрібний момент, вміння накопичувати враження, відомості, навички, програми поведінки.
• Запам’ятовування. Вміння закріпити в пам’яті нову інформацію, співвіднести її з вже отриманим знанням (сюди ж відносять механізми забування).
• Уява. Здатність перетворювати отримані з минулого досвіду враження, створювати на їх основі нові образи, уявлення, картини.
• Сенсорна абстракція. Здатність психіки породжувати чуттєві образи з звукового потоку (в залежності від тембру, ритму, гучності голосу, проставлених акцентів, наголосів).
• Асоціації. Вміння формувати в свідомості нові образи з урахуванням минулого досвіду, знань, тілесних відчуттів.
• Творчість. Діяльність, в результаті якої людина створює нові ідеї, предмети, духовні або матеріальні цінності.
• Потреби. Відчуття фізіологічної або психологічної нестачі в чим-небудь, яке проявляється в залежності від ситуації.
• Емоції. Особливі стани, що проявляються переживанням значущих ситуацій, явищ або подій протягом життя.
• Сила волі. Здатність організувати свої психофізіологічні ресурси так, щоб розвинути особистість, акумулювати енергію для досягнення помітних результатів.