З моменту народження людина безперервно розвивається, стає сильнішою і розумнішою, пристосовується до зовнішніх умов. І на кожному етапі розвитку удосконалює психічні процеси: мовлення, мислення, уяву, запам’ятовування. Розкрити об’ємну тему психічних процесів в одній статті неможливо. Розповідаємо про базові поняття, загальної класифікації, пристрої та проявах людської психіки.

Що таке психічні процеси

Психічні процеси — це всі форми психічної активності, які дають людині відомості про навколишній світ на різних рівнях, а також організують отримані знання таким чином, щоб їх можна було зберегти і відтворити. Це всі канали спілкування людини з світом: відчуття, мова, пам’ять, емоції. Те, що завжди поруч з нами і всередині нас. У кожного психічного процесу є ряд характерних тільки для нього рис і закономірностей, але всі вони тісно взаємопов’язані один з одним, зливаючись в одну цілісну архітектуру психіки.

Психічні процеси відображають дійсність через різні форми нейропсихічних явищ. Вони надають «матеріал» для утворення структурних одиниць внутрішнього світу людини і протиставляються всім тілесним або фізіологічним реакціям організму.

Психічні процеси:

• Викликаються внутрішніми подразниками нервової системи, а також впливами ззовні.
• Мають свій початок, розвиток і кінець, які проявляються різними реакціями психіки.
• Завершення одного етапу пов’язано з початком наступного. У цьому полягає принцип безперервності психіки в моменти неспання.
• Не просто залишають відбиток від зовнішніх подразників, але співвідносить його з картиною особистого досвіду і стороннього спостереження за навколишнім світом.
• Не тільки «оживляють», але «одушевляют» організм.

Психічні процеси разом із властивостями й станами особистості приймають участь в організації всіх форм прояву психіки. Але стану психіки статичні, а процеси – динамічна структура, яка не просто бере участь в життєдіяльності, але розвивається в ній. Тобто вдосконалюється все життя людини. Психологічні процеси разом з вродженими особливостями і зовнішніми умовами формують психічні особливості особистості: темперамент, характер, мотивацію, здібності.

Психологічна метафора для кращого розуміння психічних процесів

Психологію, навіть прикладну, неможливо назвати точною наукою. Зрозуміти її людині без спеціальних знань або технаря, який звик мислити формулами, непросто. Щоб прив’язати складний науковий мову до повсякденного досвіду, вчені використовують метафори. Для пояснення суті психічних процесів психологи використовують метафору «Автобус»:

• Уявіть, що ви водій автобуса, який їде за маршрутом «довжиною в життя».
• На кожній зупинці ви підбираєте різних пасажирів. Це особисті спогади, тілесні відчуття, почуття, думки, емоції, знання, звички, навички.
• Деякі пасажири вам симпатичні. Такі милі, вони викликають тільки позитивні асоціації. Це втілення ваших приємних спогадів, які хочеться зберегти якнайдовше.
• Є такі, що вам неприємні. Це злісні, агресивні пасажири. Вам хочеться, щоб вони скоріше вийшли або пересіли в інший автобус. Вони втілюють вашу біль, травмуючі спогади.
• Поступово пасажирів набирається так багато, що вони хочуть самі керувати автобусом або змінити маршрут.
• Ви як водій повинні прийняти рішення: змиритися з їх вимогами, віддати управління, висадити прямо на ходу або спробувати з ними домовитися. Але варто пам’ятати: якщо ваш маршрут буде залежати тільки від волі пасажирів, життя стане нестерпним. А при невдалому збігу обставин може статися аварія – особистісний розлад.
• Але є інше рішення: зробити зупинку, познайомитися з усіма пасажирами, оцінити їх сильні або слабкі сторони, прийняти їх і перестати боротися. А після – йти туди, куди потрібно саме вам.

Феноменологія проявів людської психіки

Психічні процеси – центральний предмет дослідження науки психології, всередині якого накопичуються знання про те, як взаємодіють, формуються, розвиваються, функціонують різні прояви психіки. Але, незважаючи на зростаюче велика кількість фактів, єдиної загальновизнаної класифікації психічних процесів немає.

Базова класифікація

До загальноприйнятому розумінню психіки призвели праці багатьох вчених. Це роботи П. К. Анохіна, В. М. Сєченова, С. Л. Рубінштейна, Б. Ф. Ломова. Одним з перших вважається поділ на розум, почуття, волю. Але сьогодні найбільш повної визнана типологія, радянсько-американського психолога Льва Веккера. Він запропонував розрізняти дві групи процесів:

• Пізнавальні (відчуття, сприйняття, мислення). З їх допомогою людина отримує і оновлює необхідні знання. В свою чергу діляться на два щаблі. Перша – це чуттєве пізнання, яке людина отримує при впливі подразників на органи чуття. Друга – це образи, що виникають після переробки первинної інформації. Друга щабель забезпечує раціональне пізнання світу.
• Наскрізні (пам’ять, увага, уява). Пов’язані з нервовими проявами, які організовуються на нейронному рівні, пронизують свідомість і утворюють вісь психологічного часу. Тому вони називаються наскрізними.

Класифікація за Веккеру описує дві осі психічних процесів, які взаємодіючи один з одним, допомагають людині брати участь у пізнанні, регулювати діяльність, набувати й практично застосовувати знання, навички, звички.

В деяких класифікаціях додають ще дві групи:

• Регуляционно-вольові. Завдяки вольовим зусиллям людина свідомо керує своїми думками, почуттями, прагненнями, поведінкою, висловлюваннями для того, щоб долати зовнішні або внутрішні труднощі.
• Комунікативні. Забезпечують взаємодію людей при виконанні конкретних завдань або під час спілкування.

Класифікація психологічних процесів вибудовується по висхідної ієрархії, що відображає стадії знайомства особистості зі світом. Спочатку дитина безпосередньо контактує з оточенням, з допомогою органів сприйняття пізнає об’єкти, природу, людей. Поступово розвивається чутливість, формуються відчуття. Відчуття дають базовий матеріал для вистав, складних образів. Далі результати спілкування зі світом записуються в пам’яті, розвивається інтелект, мова. Без них людина не може взаємодіяти з іншими людьми, грати, працювати або навчатися. Зріла психіка оперує старими образами, створює нові через уяву, пізнає властивості світу через мислення, включає свідому саморегуляцію. Іноді сприйняття спотворюється, створюючи ілюзії, фантазії, галюцинації.

Складові елементи психіки

Поділ психіки на психічні процеси – це умовний поділ на складові елементи:

• Відчуття. Психічне відображення окремих властивостей і станів зовнішнього середовища (зір, слух, смакові, вестибулярні, рухові і тактильні відчуття).
• Сприйняття. Формування цілісного образу зовнішніх предметів або явищ.
• Мислення. Вища, найбільш складна форма пізнання реального світу, побудована на двох принципово різних механізмах: отримання знань і власні умовиводи.
• Свідомість. Вищий рівень розвитку психіки і внутрішній світ людини.
• Мова. Інструмент вербального спілкування, який допомагає передавати і засвоювати інформацію, спілкуватися, думати, міркувати, фантазувати, розвивати інтелект.
• Увагу. Виборча спрямованість на предмет, зосередженість на об’єкті пізнання.
• Пам’ять. Здатність закарбувати, зберегти, відтворювати досвід в потрібний момент, вміння накопичувати враження, відомості, навички, програми поведінки.
• Запам’ятовування. Вміння закріпити в пам’яті нову інформацію, співвіднести її з вже отриманим знанням (сюди ж відносять механізми забування).
• Уява. Здатність перетворювати отримані з минулого досвіду враження, створювати на їх основі нові образи, уявлення, картини.
• Сенсорна абстракція. Здатність психіки породжувати чуттєві образи з звукового потоку (в залежності від тембру, ритму, гучності голосу, проставлених акцентів, наголосів).
• Асоціації. Вміння формувати в свідомості нові образи з урахуванням минулого досвіду, знань, тілесних відчуттів.
• Творчість. Діяльність, в результаті якої людина створює нові ідеї, предмети, духовні або матеріальні цінності.
• Потреби. Відчуття фізіологічної або психологічної нестачі в чим-небудь, яке проявляється в залежності від ситуації.
• Емоції. Особливі стани, що проявляються переживанням значущих ситуацій, явищ або подій протягом життя.
• Сила волі. Здатність організувати свої психофізіологічні ресурси так, щоб розвинути особистість, акумулювати енергію для досягнення помітних результатів.

Як удосконалити свої психічні процеси

В організмі все настільки тісно взаємопов’язані, що «прокачування» одного психологічного властивості автоматично покращує інші. Наприклад, неможливо посилити увагу без поліпшення пам’яті, пам’ять – без запам’ятовування, запам’ятовування – без сприйняття. Але є одна якість, без якого розвинути інші дуже складно. Це сила волі. Можна точно сказати, що кожне рішення, кожна дія, кожен вчинок залежать від того, наскільки розвинена у людини сила волі.

На щастя, брак сили волі не вирок. Її можна зміцнити і розвинути в будь-якому віці. Ось декілька порад як розвинути силу волі.

• Поставити перед собою мету. Щоб пробудити силу волі потрібно зрозуміти, чого і чому ми хочемо і як збираємося цього досягати.
• Планувати. Час без планування кудись дівається, а життя перетворюється в хаос. Особливо, коли сили волі ще недостатньо міцна, щоб цілодобово контролювати ситуацію. Планування допоможе правильно розподілити роботу, час, сили, щоб здійснити заплановане, але не відчувати себе спустошеним.
• Укласти парі або дати публічну обіцянку. Сказане тільки собі легко порушити. Натомість публічна обіцянка не дозволить просто так відступити від наміченого. Тим більше, якщо завести звичку регулярно звітувати перед друзями про зроблене.
• Зміцнювати самоконтроль. Сила волі схожа на м’яз, яка занадто швидко виснажується при такому достатку спокус. Самоконтроль допомагає справлятися з дрібними спокусами, щоб не нашкодити собі в майбутньому.
• Стежити за розпорядком дня. Як будь-який м’яз в організмі, сила волі споживає багато енергії. Щоб поповнювати енергію опору спокусам, потрібно висипатися, займатися спортом, спілкуватися з друзями, дотримуватися правильно харчування.
• Не картати себе. Силу волі виснажують не тільки спокуси, але і постійне почуття провини. Немає сенсу чекати від м’язів безмежної фізичної сили, а від психіки – безлімітної сили волі. Потрібно пам’ятати, що ментальна вольова м’яз вимагає не тільки тренувань, але й відпочинку.

Психічні процеси – наукова тема, яка тісно пов’язана з повсякденним життям. Знання про те, як влаштовані психіка, мозок, сила волі, інтелект дають відповіді на багато, хоч і досить суперечливі питання: як влаштований світ, як влаштовані люди та їх відносини. Але головне – дають глибоке розуміння себе, можливість отримати контроль над своїм життям і регулювати баланс.