Правопис великої літери

У російській мові вживання двох видів накреслення підпорядковується правилам відповідного розділу орфографії. Згідно з ним, нова пропозиція починається із заголовного знака, який ніби очолює армію маленьких, звичайних значків. Він показує, що попередня думка закінчилася, і почалася інша, або просто позначає початок думки. Ще з заголовного починається пряма мова, цитати, кожна нова рядок вірша.

Але є й інші, більш складні правила, що пояснюють правопис великої та малої літер:

1. Імена, прізвища, по батькові людей і складені на їх основі прикметники. Наприклад: Яблочкин Андрій Ігорович, Петькина машина.
2. Клички тварин і складені від них прикметники. Наприклад: Тузик, Мурка, Кеша, Пушок, Тузиков нашийник.
3. Географічні об’єкти, місця, назви континентів, сторін світу, країн, міст, сіл, країв, республік, островів, морів, океанів, річок, озер). Наприклад: Чорне море, Балтійське, Атлантичний океан, місто Москва, материк Африка, селище Янтарний, республіка Адигея.
4. Назви фірм, компаній, магазинів, підприємств. Наприклад: завод «Роствертол», магазин «Пятерочка», фірма взуття «Белвест».
5. Назви великих історичних подій, найважливіших документів (Перша світова війна, Петровська епоха).
6. Назви друкованих видань, творів мистецтв, страв (журнал «Мурзилка», газета «Московские ведомости», «Місячна соната», картина «Бурлаки на Волзі», салат «Цезар»).
7. Назви міністерств, важливих державних організацій (Міністерство освіти, Міська дума).
8. Високі, мають більшу державну значимість, посади (Президент, Королева).
9. Перше слово назви свят і важливих подій (День народження, Різдво, Великдень, День перемоги).
10. Займенник «Ви», коли потрібно вираз особливої поваги.
11. Абревіатури складаються повністю з великих значків (КПРФ, МЛМ, ПФУ).

У всіх інших випадках, коли слово не включено в категорію власних імен, а є ім’ям прозивним, пишуться малі букви шрифту.