Поема Н.А.Некрасова читається легко. Автор намагався наблизити мову героїв до реального спілкування мужиків, персонажів з народу, представлених у художньому тексті. Зрозуміло, що передати характери героїв без використання фольклорних виразів неможливо. Прислів’я і приказки з поеми (з короткими поясненнями) допоможуть читачеві проникнути в епоху скасування кріпосного права, життя селянської Русі того часу.
Про працю
Усе життя селянина в праці. Саме тому про нього складено стільки прислів’їв і приказок. Частіше народ намагається провести паралель між лінню і працею:
-
«Робочий кінь їсть солому, а пустопляс – овес!».
Тут можна побачити і пряме значення: коней любили і цінували. Міцних тварин намагалися годувати краще, ліниву «худобину» тримали на вівсі. З іншого боку, тут переносне значення. Працьовита родина могла розраховувати на хорошу їжу, ледачі залишалися ні з чим. -
«Віз хліб додому везе, а сани – на базар!».
Віз і сани – два види селянського транспорту. Це ще й дві пори року: літо та осінь – час збору врожаю. Для нього потрібна віз. Взимку доводиться продавати те, що зуміли зібрати. По снігу їздять на санях. -
«З роботи, як не мучся, а будеш ти горбат!».
Скільки б не трудився простий народ, але мати достаток купців та інших вищих станів йому не вдасться. Тільки горб від важкої праці отримає мужик.
Про характер народу
Російський народ – особлива нація зі своїм характером. Створюючи прислів’я, він намагається передати найпотаємніші думки і бажання. У той же час фольклор відображає ставлення простого народу до барству:
-
«Була крапель велика, та не на вашу лисина».
Заперечення підкреслює слово «лисина», воно іронічно висміює тих, хто намагається зарахувати себе до чужого стану. -
«Високо бог, далеко цар».
Селяни цінували свободу, розуміли, чим далі від влади, тим легше жити. Причому у фольклорі вони поєднували обидві сили: релігійну і земну. -
«Добра ти, царською грамотою, так не за нас ти писана…».
На папері змінилося життя простого народу, але насправді все залишилося колишнім або ще більш важким. Грамоти залишалися на столах і в кабінетах чиновників, їх вказівки не виконувалися.
Селяни бачили в міцному російською мужика захисника. Вихідці з народу йшли на війну, не шкодували себе і ставали стіною на захист Русі. В родині тільки чоловік міг захистити дружину. Він не завжди був поруч і народжувалися прислів’я: «ні чоловіка, Ні заступника».
Про мужика
Російський народ міцний характер. Якщо щось вирішить, то важко згорнути його з наміченого шляху, можливо, тому так бояться його інші народи. Семеро мандрівників вирішують йти по країні шукати відповідь на виниклу проблему. Не можна залишити спір без пошуку істини. Безліч прислів’їв про «упертости» мужиків. У поемі все починається зі спору:
«Мужик що бик: втемяшется в довбешку яка примха – колом її звідти не виб’єш…».
Про рідні
Любов до дітей – основа селянських сімей. Батьки не дивляться, як живуть сусіди. Вони працюють не покладаючи рук, щоб діти були ситі. Прислів’я про любов до дітей:
«…Рідні галченяточки (шпаченята) усього миліше…»
Прикмети і спостереження
Народ дуже уважний до природи, до людей, тварин. Він вибирає те, що стає типовим для всіх. Таке вміння знайти яскравий ознака дозволило російській мові стати гарним і виразним. За кожною прикметою ховається величезне значення:
-
«Пташка мала, а нігтик востер!».
Оцінювати людину потрібно не по росту, а за розумом. Часто за зовнішньою невзрачностью ховається сильна натура. -
«Горда свиня: чесалася про панський ґанок».
Прислів’я посміюється над гордими, але дурними людьми. Їх пиху, піднесення над оточуючими не дозволяє піднятися по статусу туди, куди вони хочуть. Залишається «свиня» біля ганку, в будинок її не пускають. -
«Солдати шилом голяться, солдати димом гріються…».
Образ захисників країни і іронічний в поемі, і правдивий. Важке життя солдата. Голод, бруд, холод оточують його. Але людина до всього пристосовується і виживає у важких польових умовах. -
«Черево-то не дзеркало».
Сарказм та іронія. Прислів’я використовували для опису пузатих панів, які пишаються своїм поважним виглядом, попов, але і худих жебраків селян. Не черево є дзеркалом людини, а очі і душа. -
«Горох, що дівку червону, хто не пройде – щипнет!».
Прикмета живе і сьогодні. Смачний стиглий горох люблять всі: діти, дорослі, люди похилого віку. Складно встояти і пройти повз дозрілих солодких горошин. -
«Не плюй на розпечене залізо – зашипить!».
Пряме і переносне значення прислів’я близькі. Не можна чіпати збудженої людини, він обов’язково відповість, виллє злість і досаду, краще почекати, коли охолоне.
Про релігію
Селяни в більшості сильно віруючі люди. Навіть намагаючись приховати віру в Бога глибоко в душі, вони видають себе частим зверненням до неба. Мужики хрестяться, жінки моляться. Вчинки порівнюються з церковними правилами. Гріх викликає страх, але в теж час, на відміну від купців, селяни знають, де і коли вони нагрішили:
«І радий в рай, та двері-то де?».
Прислів’я та приказки в поемі допомагають стати учасником спору, гуляти по Русі разом з ходоки. Фольклорні вислови прикрашають текст, роблять його легко запам’ятовуються. Багато рядки живуть окремо, створюючи нові свої сюжети, цікаві сторінки російської історії.