Психологія почерку в графології.

Почерк людини вивчає графологія. Одні називають графологию вченням, інші – наукою і навіть лженаукою. Але, будучи пов’язаною з психодиагностикой, філософією, соціологією та іншими суспільними науками, вона стала науково-культурним феноменом.

Найбільш розвинена графологія в Ізраїлі та Німеччині. Почеркознавство з успіхом використовується в бізнесі, медицині, спорті, педагогіці. Але найчастіше воно затребуване в криміналістиці та області працевлаштування. У деяких країнах графологічний аналіз – один із способів перевірки при прийомі на роботу. Графологи кажуть, що їм не потрібна фотографія людини. Щоб зрозуміти впорається новий співробітник з роботою чи ні фахівцю достатньо клаптика списаного паперу.

Графологічний аналіз не такий молодий, як здається. Першим думку про взаємозв’язок манери письма і характеру озвучив Аристотель. Він вважав почерк видимим відображенням мови, яка несе відбиток емоцій, бажань або схильності автора. У першій половині XVII століття італійський професор Камиллус Бальді опублікував монографію про взаємозв’язок почерку і особистості людини. Сам термін «графологія» вперше з’явився в 1871 році у творах французького абата Мишона. В цей же час графологічний аналіз став модним явищем у світських салонах, схоже астрології, магії або спіритизму. Як окремий напрямок для дослідження графологія виникла в Європі на межі XIX-XX століть разом з розвитком психології і психоаналізу.

Для вивчення історичних особистостей найбільш цікаві автографи. Наприклад, автографи Пушкіна викликають чисто естетичну насолоду, а підпис Сталіна одночасно дозволяє побачити його жорстокість і глибоко приховану сентиментальність. Але такий аналіз вважається, швидше, суб’єктивним. Адже його результат багато в чому залежить від особистості графолога, його емпатії та особистих інтерпретацій.

Чотири цікаві факти з досвіду графолога:

• Графологическое вміння «читати» почерк допомагає краще розбиратися в людях, людських взаєминах.
• Обдурити фахівця неможливо, навіть якщо писати лівою рукою або тільки друкованими літерами.
• В графології більше важлива інтуїція, ніж логіка.
• Консультація досвідченого фахівця-графолога здатна замінити перевірку на детекторі брехні.
• Щоб стати професійним графистом, доводиться вчитися все життя.

Але є кілька загальних закономірностей, які допомагають виявити якості особистості та без глибоких знань в графології:

• Найбільш інформативною для аналізу вважається буква «Р». Ричить звук – це символ нападу, загрози, за яким можна дізнатися про агресивно-бійцівських якостях. Чим довше нижній відросток літери, тим вище агресивний потенціал людини. Занадто коротка нижня ніжка – вірна ознака скутості або невпевненості.
• Сильний натиск говорить про наполегливості пише, «поверхневі» букви – про сором’язливості, тремтячі лінії і штрихи характерні для людини невпевненого.
• Неакуратний почерк видає мислителя, красивий – доброго співрозмовника і слухача, незграбний або уривчастий – практика.
• Букви з нахилом вправо властиві чутливим творчим натурам. Різкий нахил літер вліво говорить про деспотизмі, скритності пишучого. Постійно змінюються по висоті і нахилу літери видають тривожність, внутрішнє хвилювання людини.
• При піднесеному настрої і високої активності написані рядки можуть спрямовуватися в правий верхній кут. При сумному настрої або песимізмі рядки діагонально з’їжджають до нижнього кута.

Під час написання рука – всього лише інструмент мозку людини. І як будь-який інструмент її можна налаштувати так, щоб результат наблизився до ідеального.