Сьогодні кабінети перинатальної психології відкриті у всіх жіночих консультаціях та пологових будинках. Але більшість людей не здогадуються – хто такі перинатальні психологи? Як перинатальна психологія допомагає на етапі планування вагітності? З якого періоду починаються консультації? Наскільки тісно взаємопов’язане спокій майбутньої мами і благополуччя дитини?

У статті – відповіді на запитання та кілька порад для тих, хто хоче зменшити стрес без таблеток.

Що таке перинатальна психологія

Перинатальна психологія — галузь психології, де вивчаються закономірності взаємодії матері і дитини, обставини розвитку ще ненародженої і новонародженої дитини, а також вплив перинатального досвіду на подальше життя. Частина психологів впевнені: у перинатальний період формується майбутня особистість, тому комплексно стежать за психічним станом вагітної жінки і процесами, які відбуваються в сім’ях, які чекають малюка.

Перинатальна психологія охоплює 4 життєвих етапи: з 12 тижня життя плода до перших переймів, процес пологів, результат пологів, перший місяць життя. Але робота перинатального психолога починається набагато раніше моменту зачаття, адже більшість безплідних пар не мають дітей саме з-за психологічних проблем. На сеансах психотерапії з клієнтом опрацьовуються всі питання «близько пологів»:

• Планування вагітності: психологічна готовність; ставлення до питання материнства/батьківства.
• Психологія зачаття: можливі проблеми; сприятливі періоди; мотиви, умови і момент зачаття.
• Психологія вагітності: супровід психотерапевта; опрацювання страхів; передпологова підготовка; ставлення майбутніх батьків; сумніви майбутньої мами.
• Підтримка на етапі пологів.
• Психологія післяродового періоду: консультації, попередження депресії; опрацювання «нових» відносин з чоловіком, старшим сином, донькою.
• Психологічна допомога після втрати, пов’язана з абортом, викиднем.

Звідки взялася перинатальна психологія

Етимологія слова йде з його змісту: «перинатальний» – термін, складений з двох слів: «Peri»-«близько» і «Natalis»-«народження». Це відносно молода наука, яка існує з 1971 року. Засновником наукового напрямку був лікар-психоаналітик Густав Х. Граббер. Він зібрав першу групу дослідників, яка за 40 років переросла у світову спільноту, що об’єднало фахівців з багатьох країн світу. Пізніше всередині напрямки з’явилася ще одна галузь – пренатальна психотерапія.

Теоретичну базу розробив американський психотерапевт Станіслав Гроф. Його перинатальні матриці комбінують переживання плода і новонародженого у чотири етапи, надрукованих в несвідомому на всі роки життя. Ці матриці, пояснюють єдність плода з матір’ю, формування життєвого потенціалу, можливі відхилення, розчарування дитини в момент появи на світ, солодкість материнської любові.