Аналіз

У творі Костянтина Паустовського «Телеграма» на перший план виходять дві гострі проблеми, які у всі часи були важливими: байдуже ставлення до рідних людей і межує з ним проблема самотності.

Якщо аналізувати розповідь з точки зору композиції, то в ньому умовно можна виділити 3 частини:

1. Оповідає про Катерині Петрівні, яка живе в містечку Ворзель і чекає приїзду єдиної доньки.
2. Паустовський розповідає про життя Насті в Ленінграді. Вона зайнята справами, що їй навіть колись написати лист власній мамі.
3. Читача чекає цілком очікувана розв’язка подій.

З точки зору зображувально-виразних засобів, що читач звертає увагу на важливі деталі і символи, які допомагають правильно сприйняти авторську оцінку.

Катерина Петрівна так і не чекає дочки, вмирає поряд з чужими людьми.

Паустовського по праву називають майстром пейзажу. Не став винятком і розповідь «Телеграма». Посередництвом пейзажних замальовок автор зумів передати сумний настрій головної героїні на початку твору.

Зверніть увагу! У фіналі на перший план знову виходить пейзажна замальовка, наповнена білим світлом, але з відтінком сірого. Це дуже символічно, тому що донька героїні черства душею. І Паустовський засуджує її за це.

Короткий зміст розповіді дуже широко представлено на різних сайтах в мережі Інтернет. Читач після знайомства з розповіддю Паустовського «Телеграма» робить певні висновки для себе.

По-перше, донька не встигла на похорон самого близької людини — своєї матері. Або не хотіла встигнути? Так і в житті буває досить часто. По-друге, Настя розкаюється, але, як часто буває в житті, вже пізно.