Дана робота розкрила проблему, що не дає спокою людям тієї епохи, конфлікт держави з кожною окремо взятою людиною. Образ і характеристика Євгенія в поемі «Мідний вершник» є центральним, проте в особі головного героя автор спробував відобразити долі багатьох людей \”петербурзького\” періоду.
Образ
Прізвище Євгена невідома. Автор натякає, що, швидше за все предки чоловіки належали до старовинного боярського роду. Молодий чоловік, незважаючи на знатну родовід, був небагатий. Мізерна зарплата чиновника не дозволяла жити на широку ногу. Свого житла не було, доводилось винаймати невеличку кімнату в одному з районів Петербурга, де одному було тісно, не кажучи вже про те, щоб привести сюди дружину.
Ніякими особливими рисами Євген наділений не був. Простий, пересічний людина, що мріє про тихе, сімейне щастя з коханою.
\”Містечко отримаю, Параші препоручу сімейство наше і виховання хлопців. І будемо жити, і так до гробу рука з рукою підемо ми обидва, і внуки нас поховають\”.
Характеристика
Євген готовий працювати з ранку до вечора.
\” Молодий і здоровий, трудитися день і ніч готовий…\”
Кохану він вибрав під стать собі. Параша дівчина з небагатої сім’ї. Живе разом з матір’ю на околиці міста. Всі мрії молодого людини зводяться до створення сім’ї з коханою, спільних дітей. Однак мріям не судилося збутися.
Ризикуючи життям, він відправляється на човні до маленького будиночка, сподіваючись на диво. Те, що він побачив, вразило його до глибини душі. Будинки на місці не виявилося. Близькі йому люди потонули. Страшна повінь забрала їх життя. Річка накрила їх з матір’ю будинок величезною хвилею, змив з лиця землі.
Трагедія позначилася на психіці Євгенія. Він сходить з розуму.
\” На жаль, його знічений розум проти жахливих потрясінь не встояв\”.
Страждання роз’їло душу і серце. Додому не хотілося. Там ніхто не чекав. Євген поневірявся по пустинних вулицях, ночує, де доведеться, харчуючись тим, що знайде.
Самотня, нещасна людина.
\”І так він свій нещасний століття жив, ні звір, ні людина. Ні те ні се, ні житель світла, ні привид мертвий…\”
Безцільно блукаючи по міських вулицях, чоловік виходить на Сенатську площу. Тут встановлено пам’ятник Петру I. В цю мить у Євгенії прокидається почуття ненависті. Він наче прозрів. Голова стала ясною, а думки здоровими.
\”Євген здригнувся. Прояснилися в ньому думки страшно…\”
Слова, звернені до імператора, були сповнені лайки. Це був справжній бунт. Він горів жадобою відплати. Уява розігралася не на жарт. Йому здається, що Петро незадоволений його тирадою. Він в люті від того, що дрібний, незначний чоловік наважився говорити такі речі. Свідомість Євгена оживляє Петра. Мідний вершник сходить з п’єдесталу. Кінь готовий затопать копитами нахабу. Євген в страху біжить від свого переслідувача.
Незабаром після цих подій тіло Євгена було знайдено біля прибившего хвилею до берега будинку Параші.
Протистояння грізного правителя і людини, що має серце, здатне любити і переживати – це нехай і безглузда спроба змінити ситуацію, але вона була, є і буде кращим виходом, ніж раболєпіє і смирення зі своєю жалюгідною долею.
