Лев Толстой цінував героїзм солдатів і офіцерів нижчої ланки, яким рідко діставалася слава й нагороди. Люди перебували в перших рядах битви, ризикували життям, масово гинули, залишаючись непоміченими генералами.

Образ і характеристика Тимохіна в романі «Війна і мир» відображають загальний портрет скромного воїна, якому чужий кар’єризм.

Зовнішній вигляд

Прохор Гнатович був літній досвідчений стрілок, кілька незграбний в силу свого віку і специфіки військової справи. Тимохін шанував субординації, тому вів себе перед генералом боязко, тримався як школяр перед учителем. Обличчя виражало щире дитяче занепокоєння з того приводу, що зараз обов’язково за щось вилають.

Налиті щоки Прохора червоніли в хвилину доповіді, ставали червоними. Це могло здаватися ознакою сором’язливості, хоча насправді так відбивалося на чоловікові надмірне споживання вина. Особливо яскраво відрізнявся червоністю ніс, по якому начальство дізнавалося капітана здалеку.

Солдатська виправка прикрашала офіцера підтягнутим животом. В роті не вистачало двох зубів, які ворог вибив прикладом ще під Ізмаїлом. Тимохін любив посміхатися, часто це робив, не соромлячись, показував свій недолік.